Відмінності між версіями «Сей»
(→Зовнішні посилання) |
(→Див. також) |
||
| Рядок 8: | Рядок 8: | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| − | |||
| − | |||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
Версія за 14:52, 13 квітня 2023
Сей, ся и сяя, се и сеє, мѣст. 1) Этотъ, эта, это. Прости, Боже, сей раз. Ном. № 155. Сеї ласки я і в жида достану. Ном. № 4768. Се ж наша батьківщина. ЗОЮР. І. За сеє ж дівку чорнобриву, товстеньку, гарну, уродливу тобі я далебі що дам. Котл. Ен. Чом се хата не метена? Ном. № 1182. То се така твоя добрість? Левиц. Пов. 81. Сеє не теє. Се да то. Сидимо у її рідні: тепер вони сеє не теє.... балакали, а далі.... Канев. у. Се б то. То есть. А його жінка, се б то Олена, що була хорунжівна. Кв. Коли се. Какъ вдругъ, какъ вотъ. Їдуть собі, коли се мишаче військо. ЗОЮР. II. 61.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках СЕЙ, ся, се, займ. вказ., заст. Цей. Ясні очі дівочі дивилися на Кармеля,.. тихий голос поспитав його: «Чи ви знаєте сей будинок?» (Марко Вовчок, I, 1955, 351); — Ти знаєш сього чоловіка? — Знаю, ваше благородіє... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 126); — Птиця води напитися прийшла та й перелетіла на сю сторону (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 6); — Здоровесенькі були! — Паніматка йому з двору: Ви б до хати краще йшли, Ніж оту та під сю пору (Павло Грабовський, I, 1959, 370); Розлога яблуня коло тину росла, рясно родила, а сю весну і не розвивалася! (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1939, 109); Звістка Іванова про три сотні гвинтівок, добуті сю ніч Артемовим загоном, сповнила серце його гордістю за товаришів (Андрій Головко, II, 1957, 618); [Єпископ (надіває одного персня собі на палець, а другого держить в руці):] Сей перстень я віддам... (Леся Українка, II, 1951, 497); Проїхали [козаки] й мимо сих. Що ближче к царському намету, то все труднійш [трудніше] було пробиратись (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 165); У сю величну хвилину тихо розгортаються кущі і на галяву виходить — Хо (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 149); За сюю капосну дурницю Полаяли [люди] Синицю Та й розійшлись (Леонід Глібов, Байки.., 1959, 85); — Дмитре! — крикнула нелюдським голосом Маруся. — Дмитре!.. — Але вітер підхопив сей безсильний крик, ударив ним о сотні стволів, роздробив, знищив... (Гнат Хоткевич, II, 1966, 221); — Се ж найгірше в світі лихо — непрозора, горда туга... (Леся Українка, I, 1951, 435); У нашого народу сього рідко буває, щоб хто виявив, як йому добре з любим подружжям (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 143); — Щоб не прийшлося знову до старих вертатися. — Ні, сього не буде (Панас Мирний, III, 1954, 154); Стежка була добре втоптана, — се була піша дорога через ліси та верхи правцем до Дрогобича (Іван Франко, III, 1950, 10); — Коли На раду тиху, на розмову, Кола ми зійдемося знову На сій зубоженій землі? (Тарас Шевченко, II, 1963, 7).
Де се видано див. виданий 2; Ні в сих ні в тих; Ні в тих ні в сих див. той; Ні з сього ні з того; Ні з того ні з сього див. той; Ні се ні те; Ні те ні се див. той; Остатися ні в сих ні в тих див. оставатися; Переводитися (перевестися) ні на се ні на те див. переводитися; Перед сим див. перед; Сей світ див. світ 2; Сими днями — те саме, що Цими днями (див. день). Вийде [книжка] сими днями (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 372).
