Відмінності між версіями «Іграч»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 10: | Рядок 10: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Іграчі.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
Версія за 10:08, 13 квітня 2023
Іграч, -ча, м. = Грач.
Зміст
Сучасні словники
- ГРАЧ, а, чол. Учасник якої-небудь гри. Ляпали карти грачів, блищав мідний казан з чорної печі. (Михайло Коцюбинський, ІІ , 1955, 147). - Словник Української мови: в 11 томах. - Том 2, 1971. - Стор. - 161.
- ГРАЧ, а, чол. Той, хто любить грати в яку-небудь гру, знавець якоїсь гри. Мабуть, не прийдесь [прийдеться] вам уздріти Таких грачів, як в давній час! (Іван Франко, Х, 1954, 268). - Словник Української мови: в 11 томах. - Том 2, 1971. - Стор. - 161.
- ГРАЧ, а, чол. Людина, що грає на якому-небудь музичному інструменті. Віола стогне під лучком... Схиливсь над нею юнак-грач І слуха [слухає] струн таємний плач. (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 268). - Словник Української мови: в 11 томах. - Том 2, 1971. - Стор. - 161.
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
