Відмінності між версіями «Забелькотати»
(→Див. також) |
|||
Рядок 23: | Рядок 23: | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
+ | забелькотіти - дієслово, доконаний вид | ||
+ | |||
+ | МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
+ | ОДНИНА МНОЖИНА | ||
+ | 1 особа забелькочу забелькотимо | ||
+ | 2 особа забелькотиш забелькотите | ||
+ | 3 особа забелькотить забелькотять | ||
+ | |||
+ | МИНУЛИЙ ЧАС | ||
+ | ОДНИНА МНОЖИНА | ||
+ | Чоловічий рід забелькотів | ||
+ | Жіночий рід забелькотіла забелькотіли | ||
+ | Середній рід забелькотіло | ||
+ | |||
+ | НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
+ | ОДНИНА МНОЖИНА | ||
+ | 1 особа забелькотімо | ||
+ | 2 особа забелькоти забелькотіть | ||
+ | |||
+ | ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
+ | Минулий час забелькотівши | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== |
Версія за 18:43, 11 квітня 2023
Забелькота́ти, -чу́, -ти́ш и забелькотіти, -чу, -чеш, гл. Заговорить невнятно, скороговоркой. Як забелькотить по своєму, то й святий не зрозуміє його.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ЗАБЕЛЬКОТАТИ, очу, очеш і ЗАБЕЛЬКОТІТИ, очу, отиш, док., перех. і неперех. Почати белькотати, белькотіти. [Килина:] Ага, як непереливки, то й по-панському забелькотала! (Марко Кропивницький, II, 1958, 423); Десятник забелькотав щось так скоро, що Гнат не зразу второпав (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 34); Фельдшериця, задкуючи, забелькотіла щось знову про ліжка (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 212); * Образно. Застогнав глухо міст під колесами, і річка внизу забелькотіла (Андрій Головко, I, 1957, 161).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 18.
Ілюстрації
Медіа
Словник синонімів
БЕЛЬКОТА́ТИ[БЕЛЬКОТІ́ТИ] (нерозбірливо, безладно, плутано говорити), ЖЕБОНІ́ТИрозм., ЛЕБЕДІ́ТИдіал.; ЛЕПЕТА́ТИ (звичайно про дітей); ЛОПОТА́ТИ[ЛОПОТІ́ТИ]розм. (говорити неясно й поспішно); ВАРНЯ́КАТИвульг., ВЕРЗЯ́КАТИвульг. (звичайно про п’яних). Перехиливши з покорою набік голову та витріщивши на Замфіра перелякані благаючі очі, він невиразно белькотав: - То не я... Я нічого не винен... (М. Коцюбинський); - Амітафу! Амітафу! - жебоніла беззубим ротом старенька, а сама не зводила добрих, жалісливих очей з внучки (Ю. Збанацький); - Не плачте, мамочко! Не плачте! - лепетала вона своїм нетвердим язичком (Панас Мирний); - І Сина, і Святого Духа... - Текля лопотіла, вклонялася, присідала, підіймаючи ікону над головою (Ю. Смолич); Здивовані прохожі зупиняються і довго дивляться мені вслід. Вони й справді, мабуть, мають мене за божевільного. Йде вулицею якась потороча, розмахує кулаками і щось варнякає (П. Колесник); Пізно вночі притягсь він додому і п’яно реготався та верзякав (П. Тичина). - Пор. бурмота́ти, 1. говори́ти, 2. говори́ти.
Див. також
забелькотіти - дієслово, доконаний вид
МАЙБУТНІЙ ЧАС ОДНИНА МНОЖИНА 1 особа забелькочу забелькотимо 2 особа забелькотиш забелькотите 3 особа забелькотить забелькотять
МИНУЛИЙ ЧАС ОДНИНА МНОЖИНА Чоловічий рід забелькотів Жіночий рід забелькотіла забелькотіли Середній рід забелькотіло
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ ОДНИНА МНОЖИНА 1 особа забелькотімо 2 особа забелькоти забелькотіть
ДІЄПРИСЛІВНИК Минулий час забелькотівши