Відмінності між версіями «Підігнути»
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Згинати_.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Згинати_.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ПІДГИНАТИ.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
Версія за 10:49, 9 квітня 2023
Підігнути, -ся. См. Підгинати, -ся.
Зміст
Тлумачний словник української мови
ПІДІГНУТИ, аю, аєш. недок., ПІДГИНАТИ, дігну, дігнеш, док., перех. Загинати всередину або під кого-, що-небудь. Поштиво стала [секретарка] біля столика, спершись на нього правою рукою, вигнувшись тонким станом і підігнувши під себе правий каблучок (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 72); // Гнути, згинати в суглобах (яку-небудь частину тіла). Віра часом лягала на своїй канапі.. Коліна високо підгинала (Ярослав Гримайло, Кавалер.., 1955, 144); Василько підігнув праву ногу догори, голову перекривив на лівий бік і скакав на лівій нозі (Лесь Мартович, Тв., 1954, 247); * Образно. У Бачури підупав настрій. Дивна ця людина — Ковалів. То він рветься у бій, то підгинає хвоста (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 70).
Ілюстрації
|
МедіаДив. такожДжерела та літератураЗовнішні посилання |
