Відмінності між версіями «Локшити»
(Створена сторінка: '''Локши́ти, -шу́, -ши́ш, '''''гл. ''1) Рѣзать на мелкіе куски. 2) Бить; рубить. ''Так в гніві сильно ...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | ''' | + | Локши́ти |
| + | |||
| + | ==Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.== | ||
| + | '''ЛОКШИ́ТИ''', '''шу́''', '''ши́ш''', ''недок''., ''перех''., ''розм''. Сікти, рубати на дрібні частини, шматки. [Шрам:] ''Що ж, що рука утята? І цурпалком недобитків локшитиму!''.. (Стар., Вибр., 1959, 482); ''Як назбігалося людей!.. Давай локшити вовка'' (Ів., Укр.. казки, 1950, 14).<br /> | ||
| + | <br /> | ||
| + | ==Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.== | ||
| + | 1) Рѣзать на мелкіе куски.<br /> | ||
| + | 2) Бить; рубить. <br /> | ||
| + | <br /> | ||
| + | ==Синоніми== | ||
| + | Локши́ти (розм.) ударяючи чимось гострим, розділяти на дрібні частинки, шматки<br /> | ||
| + | 1.руба́ти<br /> | ||
| + | 2.дрібно сі́кти<br /> | ||
| + | 3.кришити<br /> | ||
| + | <br /> | ||
| + | ==Приклади вживання== | ||
| + | 1.Осатанівши від скаженого скруту, з нелюдською силою стали '''локшити''' ці леви все, що їх оточало (М. Старицький)<br /> | ||
| + | 2.Як зашумить низове товариство, То й закиплять думки, як в казані: Той зватиме татар '''локшити''', другий До Польщі знов почне всіх навертать (Л. Старицька-Черняхівська)<br /> | ||
| + | 3.Всі роз’ярились через міру; | ||
| + | По-сербськи величали віру; | ||
| + | Хто чим попав, то тим '''локшив'''. | ||
| + | Піднявся писк, стогнання, охи, | ||
| + | Враг на врага скакав, мов блохи, | ||
| + | Кусався, гриз, щипав, душив. (Котляревський)<br /> | ||
| + | 4.Коробилась душа Енея, | ||
| + | Що Турн троянців так локшив; | ||
| + | Стогнав жалчіше Прометея, | ||
| + | Бо був од рани єлє жив. (Котляревський)<br /> | ||
| + | 5.Летить оп’ять врагів локшити, | ||
| + | Летить троянців ободрити, | ||
| + | Роздуть в них храбрости огонь. (Котляревський) | ||
| + | |||
| + | |||
[[Категорія:Ло]] | [[Категорія:Ло]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет економіки та управління]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2023 року]] | ||
Поточна версія на 08:03, 6 квітня 2023
Локши́ти
Зміст
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.
ЛОКШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., перех., розм. Сікти, рубати на дрібні частини, шматки. [Шрам:] Що ж, що рука утята? І цурпалком недобитків локшитиму!.. (Стар., Вибр., 1959, 482); Як назбігалося людей!.. Давай локшити вовка (Ів., Укр.. казки, 1950, 14).
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
1) Рѣзать на мелкіе куски.
2) Бить; рубить.
Синоніми
Локши́ти (розм.) ударяючи чимось гострим, розділяти на дрібні частинки, шматки
1.руба́ти
2.дрібно сі́кти
3.кришити
Приклади вживання
1.Осатанівши від скаженого скруту, з нелюдською силою стали локшити ці леви все, що їх оточало (М. Старицький)
2.Як зашумить низове товариство, То й закиплять думки, як в казані: Той зватиме татар локшити, другий До Польщі знов почне всіх навертать (Л. Старицька-Черняхівська)
3.Всі роз’ярились через міру;
По-сербськи величали віру;
Хто чим попав, то тим локшив.
Піднявся писк, стогнання, охи,
Враг на врага скакав, мов блохи,
Кусався, гриз, щипав, душив. (Котляревський)
4.Коробилась душа Енея,
Що Турн троянців так локшив;
Стогнав жалчіше Прометея,
Бо був од рани єлє жив. (Котляревський)
5.Летить оп’ять врагів локшити,
Летить троянців ободрити,
Роздуть в них храбрости огонь. (Котляревський)
