Відмінності між версіями «Путівець»
(→Сучасні словники) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| + | http://photo.clubcoua.com/images/orig/3A9870B6F945-11.jpg | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
Версія за 14:23, 30 березня 2023
ПУТІ́ВЕЦЬ, вця, чол. Польова дорога. Іду, аж подивлюсь перед себе: сидять на дорозі аж дванадцять вовків... Сидять рядком по путівцю, наче ждуть мене (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 443); Фашистські льотчики нещадно обстрілювали дороги. Тому біженці йшли не по шосе, а здебільшого путівцями (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 393); У кількох кілометрах до райцентру Хачмас від шосе круто забирає до моря вибоїстий путівець (Наука і життя, 8, 1967, 28). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 403.
Зміст
Сучасні словники
1. Путівець, вця, ч. Польова дорога. Іду, аж подивлюсь перед себе: сидять на дорозі аж дванадцять вовків... Сидять рядком по путівцю, наче ждуть мене (Ганна Барвінок); Фашистські льотчики нещадно обстрілювали дороги. Словник української мови у 20 томах.
2. Путівець — ДОРО́ГА (смуга землі, по якій їздять і ходять), ШЛЯХ, ПУТЬ, ТРАКТ заст.; ШОСЕ́, СОШЕ́ розм., СОША́ розм. (з асфальтовим, бетонним тощо покриттям); ТРА́СА, МАГІСТРА́ЛЬ рідше (яка з'єднує великі міста, важливі центри)... Словник синонімів української мови.
3. Путівець — путі́вець іменник чоловічого роду польова дорога Орфографічний словник української мови.
4. Путівець — див. дорога; стежка Словник синонімів Вусика.
5. Путівець — Пути́[і́]вець, -вця; -вці, -вців Правописний словник Голоскевича (1929 р.).
Ілюстрації
