Відмінності між версіями «Мішатися»
(→Див. також) |
(→Ілюстрації) |
||
Рядок 11: | Рядок 11: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Мішатися 11.12 .jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] |
Версія за 23:48, 11 грудня 2022
Мішатися, -шаюся, -єшся, гл. 1) Мѣтаться, смѣшиваться, путаться. Ох, і в голові мені мішається. МВ. (О. 1862. І. 90).
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках Втрачати чіткість обрисів; здаватися одною масою. З'єднуватися, зливатися з чим-небудь. Розташовуватися вперемішку з ким-, чим-небудь.
Ілюстрації
Медіа
Див. також
МІША́ТИСЯ 2, аюся, аєшся, недок., розм. Те саме, що втручатися 2. — А зась не знаєш? — обізвався Кузьма Трохимович з своєї ятки, — швець знай своє шевство, а у кравецтво не мішайся! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 21); — Добро Хіврі, що її свекруха.. не мішається ні до чого (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 110); — Ні, ти, Гнате, в це діло не мішайся (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 179).
Джерела та література
Дух свіжого чаю мішався з озонованим повітрям (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 317); Потім почав [пілот] марити, слова мішалися з стогоном, в грудях його все зловісніше булькало, хрипіло (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 124); Тут вже темна соснина почина мішаться з дубом, липою, клениною, усе стає густіше, густіше (Олекса Стороженко, I, 1957, 76); Козацтво мішалося з міщанами, жінки й дівчата — з козаками, і гурт за гуртом ходили з віфлеємською зіркою з двору в двір (Іван Ле, Наливайко, 1957, 77); І думки мої мішаються, і сон мене не бере; а засну — все сниться, що на волі!.. (Марко Вовчок, I, 1955, 263);