Відмінності між версіями «Збоїч»

Версія за 20:59, 9 грудня 2022

Збо́їч, -ча, м. = Качка 3. МУЕ. III. 24.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда

КА́ЧКА1, и, ж. Водоплавний свійський і дикий птах, цінний своїм м’ясом, яйцями й пір’ям; самка качура. Баранів тьма була варених, Курей, гусей, качок печених (Котл., І, 1952, 91); Па далекому плесі кахкала дика качка (Н.-Лев., II, 1956, 216); Качки — водоплавні птахи, і їх розводять там, де поблизу є річка або ставок (Зоол., 1957, 130).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник

ка́чка (зменшено-пестливе — ка­́чечка; кача́ = кача́точко = каченя́ — пташа качки; ка́чур; зменшено-пестливе — ка́чурик = се́лезень — самець качки) —

1) водоплавний свійський і дикий птах, цінний своїм пір’ям; самка качура; свій­ська качка, яку ще називають кря́чкою, у народі — символ забар­ності, несили, тому кажуть: «Бодай тебе качка копнула!», «Заганяє качки собою», «Отак, не бродячи, качку піймав»; також символ до-мосідства, звідки фразеологізм си­ді́ти кря́чкою, тобто не виходити з дому, пop. у І. Нечуя-Левицького: «Другі люди гуляють, ходять у гай, а ти крячкою сидиш дома», у Па­наса Мирного: «Як крячка, ти просиділа трохи не три тижні коло матері»; качур, або селезень, що відзначається яскравим оперен­ням, символізує парубка («Виби­рай собі, качурику, щонайкращу дівку»), іноді уособлює батька: «Ой ходила Маруся по крутій горі, Да загледіла селезня на бистрій во­ді. — Пливи, пливи селезню, тихо по воді, Прибудь, прибудь, мій ба­теньку, тепер ік мені»; у народних легендах і переказах качка нале­жить до первовічних птахів, тому в народних колядках завжди слу­жить вищому єству; у весільних піснях качка — наречена, а селе­зень — жених: «Де був селезень? Де була утінка? Утінка на ставку, Селезень на плавку; А тепер же во­ни на однім плавку; Та їдять же во­ни дрібную ряску»; на території Києва археологами знайдено різні предмети із зображенням качок — уособлень водної стихії з її живо­творними властивостями; за пове­дінкою птаха угадують погоду, — «дикі качки прилетіли вгодовані — на теплу, ясну погоду», «качки об­скубуються — дощ буде», «качки і горобці хлюпочуть — на дощ, а як дзьоби ховають під крила — на хо­лод». На бистрому на озері геть плавала качка (А. Метлинський); Ой на ставу, на ставочку качечка ночує (Б. Грінченко); За городом качки пливуть, каченята крячуть (пісня); Хлюпощуться качаточка Поміж осокою. А качечка випливає З качуром за ними (Т. Шевченко); Дикий качур все на воді і днює й но­чує (П. Чубинський);

2) тільки ка­́чечка — уживається також як пест­ливе звертання до жінки. Моя ти качечко!(Б. Грінченко).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання