Відмінності між версіями «Збоїч»
(→Сучасні словники) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 16: | Рядок 16: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kachka.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kachka1.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kachka2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kachka3.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
Версія за 20:54, 9 грудня 2022
Збо́їч, -ча, м. = Качка 3. МУЕ. III. 24.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда
КА́ЧКА1, и, ж. Водоплавний свійський і дикий птах, цінний своїм м’ясом, яйцями й пір’ям; самка качура. Баранів тьма була варених, Курей, гусей, качок печених (Котл., І, 1952, 91); Па далекому плесі кахкала дика качка (Н.-Лев., II, 1956, 216); Качки — водоплавні птахи, і їх розводять там, де поблизу є річка або ставок (Зоол., 1957, 130).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник
ка́чка (зменшено-пестливе — ка́чечка; кача́ = кача́точко = каченя́ — пташа качки; ка́чур; зменшено-пестливе — ка́чурик = се́лезень — самець качки) —
1) водоплавний свійський і дикий птах, цінний своїм пір’ям; самка качура; свійська качка, яку ще називають кря́чкою, у народі — символ забарності, несили, тому кажуть: «Бодай тебе качка копнула!», «Заганяє качки собою», «Отак, не бродячи, качку піймав»; також символ до-мосідства, звідки фразеологізм сиді́ти кря́чкою, тобто не виходити з дому, пop. у І. Нечуя-Левицького: «Другі люди гуляють, ходять у гай, а ти крячкою сидиш дома», у Панаса Мирного: «Як крячка, ти просиділа трохи не три тижні коло матері»; качур, або селезень, що відзначається яскравим оперенням, символізує парубка («Вибирай собі, качурику, щонайкращу дівку»), іноді уособлює батька: «Ой ходила Маруся по крутій горі, Да загледіла селезня на бистрій воді. — Пливи, пливи селезню, тихо по воді, Прибудь, прибудь, мій батеньку, тепер ік мені»; у народних легендах і переказах качка належить до первовічних птахів, тому в народних колядках завжди служить вищому єству; у весільних піснях качка — наречена, а селезень — жених: «Де був селезень? Де була утінка? Утінка на ставку, Селезень на плавку; А тепер же вони на однім плавку; Та їдять же вони дрібную ряску»; на території Києва археологами знайдено різні предмети із зображенням качок — уособлень водної стихії з її животворними властивостями; за поведінкою птаха угадують погоду, — «дикі качки прилетіли вгодовані — на теплу, ясну погоду», «качки обскубуються — дощ буде», «качки і горобці хлюпочуть — на дощ, а як дзьоби ховають під крила — на холод». На бистрому на озері геть плавала качка (А. Метлинський); Ой на ставу, на ставочку качечка ночує (Б. Грінченко); За городом качки пливуть, каченята крячуть (пісня); Хлюпощуться качаточка Поміж осокою. А качечка випливає З качуром за ними (Т. Шевченко); Дикий качур все на воді і днює й ночує (П. Чубинський);
2) тільки ка́чечка — уживається також як пестливе звертання до жінки. Моя ти качечко!(Б. Грінченко).
Ілюстрації
|
|
|
|
