Відмінності між версіями «Базник»

Версія за 19:30, 9 грудня 2022

Базник, -ка, м. Раст. а) собачья бузина, Sambucus Ebulus L. Шейк. Вх. Пч. II. 36. б) — ярий. Syringa vulgaris. Вх. Пч. І. 13.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БУЗИНА́, и, жін.

1. Кущ або деревце з родини жимолостевих з чорними або червоними ягодами. Дід насадив і калину, і бузину, і рожу гожу (Марко Вовчок, I, 1955, 382); А вздовж тину, за старою повіткою, росли великі кущі смородини, бузини і ще якихось невідомих рослин (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 462).

2. Ягоди цієї рослини. Дівчина.. зварила кисіль з бузини та яблук (Олесь Донченко, IV, 1957, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда

БУЗИНА́, и́, ж.

1. Кущ або деревце з родини жимолостевих з чорними або червоними ягодами. Дід насадив і калину, і бузину, і рожу гожу (Вовчок, І, 1955, 382); А вздовж тину, за старою повіткою, росли великі кущі смородини, бузини і ще якихось невідомих рослин (Довж., Зач. Десна, 1957, 462).

2. Ягоди цієї рослини. Дівчина.. зварила кисіль з бузини та яблук (Донч., IV, 1957, 42).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник

Бузина́ — кущ чи дерево з родини жимолостевих з чорними або чер­воними ягодами, за давнім повір’ям, на бузині повісили великомучени­цю Варвару, тому ця рослина не­чиста, диявольське творіння, в ній сидить біс (бузни́чий, «бузничий цар» — П. Чубинський; «У бузин­нику чорт живе» — М. Номис); рослину не годиться викопувати, щоб не дражнити нечисту силу; на тому місці, де росла бузина, не можна нічого будувати, бо це схо­ванка чорта, місце нещасливе і люди будуть хворіти й умирати, а худоба — здихати; в городі бузину можна виполоти лише сапою, зма­щеною свяченим салом; пошире­на на всій території України; використовується в народній медицині; з бузинових паличок робили сопілки, які в казках є чарівними; ві­домими є замовляння до бузини: «від напасті», «щоб суд не засу­див», «для сміливості», «для позбавлення від усякої біди», її вико­ристовували при гаданнях: «Трясу, трясу бузину, відгукнися, пес, з тієї сторони, де живе мій милий»; у багатьох народів — символ чак­лунства (гілку носили у Вальпургієву ніч); гілки рослини використо­вували як оберіг. На городі бузина коренистая (П. Чубинський); На городі бузина, а в Києві дядько (при­слів’я).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]