Відмінності між версіями «Привідець»

Версія за 03:15, 7 грудня 2022

Привідець, -дця и привідця, -ці, м. Руководитель; предводитель. Черк. у. Геть у полі у широкім татари ночують... Їх приводець по табору, мов пан який, ходить. АД. І. 166. Макогоненко до всеї біди привідця. Котл. НП. 378. Привідця був во всіх содомах. Котл. Ен. VI. 25.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ПРИВІДЕЦЬ, рідко ПРИВОДЕЦЬ, дця, ч., розм. 1. Призвідник бунту, змови і т. ін. Не село бунтувало, а тільки привідці (Коцюб., II, 1955, 98); Миколу з кількома ватажками та приводцями зв'язали, одвели до міста й посадили в тюрму (Н.-Лев., II, 1956, 260); // Заводій (звичайно на гулянці); // Той, хто є причиною чого-небудь; винуватець. - Робіть же діло з кінцем, ..в'яжіте приводця, щоб не втік з хати (Кв.-Осн., II, 1956, 72); // Організатор чого-небудь. У нас вийшла газета, хто був її привідцем - не знаю (Думки про театр, 1955, 34).

2. Те саме, що ватажок 1. - Еге! Дак отака нам дяка! - закричали тоді привідці (у кожної купи був свій ватажок ) (П. Куліш, Вибр., 1969, 173); Гордий своїм розумом та красномовністю, він хотів бути скрізь приводцем (Н.-Лев., V, 1966, 122); // Організатор, ідейний, політичний наставник; проводир, вождь. Такі люде, як Роман, змінивши свої погляди та пересвідчення, були небезпечні для батюшки: вони приставали на штунду і потім ставали навіть штундівськими пресвітерами і привідцями (Н.-Лев., VI, 1966, 413).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання