Відмінності між версіями «Полушка»

Версія за 09:46, 4 грудня 2022

Полушка, -ки, ж. Полушка, 1/4 копейки. Грин. III. 546. Баба рака купила, три полушки дала; баба рака зварила, добра юшка була. Нп.

Визначення

ПОЛУШКА, и, жін., розм., заст. Старовинна мідна монета вартістю в одну четверту копійки;
// Одна четверта копійки грошей. — Не буде юшки, Хоч оддай я дві полушки! (Леонід Первомайський, Казка.., 1958, 31).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 104.

Тлумачення

Назва монети походить від слова «половина», адже цей номінал важив наполовину менше срібної денги. В історичних письмових джерелах згадується також під назвою «полуденьга». Також можна прослідкувати версію походження назви «полушка» від слова пол-уха, маючи на увазі хутряні розрахункові одиниці (наприклад, у словнику В.І. Даля). Цілою одиницею була шкурка тваринки (білки, соболя, куниці). У шкурки, розрізаної навпіл, залишалося лише одне вухо. А шкурка, розрізана вчетверо, звалася «пол-уха» або «пол-ушка». Довгий час полушка була синонімом найменшої суми грошей, що прослідковувалось в усній народній творчості, тобто приказках і прислів’ях («За морем тьолушка – полушка, да рубль перевоз»), а також в літературі («Ти одружишся чи я тебе прокляну, а маєток, як Бог свят! Продам і промотаю, і тобі полушки не залишу». А.С. Пушкін).

Історія монети

XIV—XVII ст.

Полушка з'явилася як срібна монета в кінці XIV ст. Перші монети – це поєднання руської та ординської символіки. Полушки карбували у Великому князівстві Московському з уділами з часу правління Василя Дмитровича, а також в Рязанському і Нижегородсько-Суздальському князівствах. Вважається, що чеканка полуденєг в цих князівствах почалася майже одночасно з Москвою. Вага монет різного періоду сильно варіюється і залежить від ваги денги.

Перша полушка з написом «ГОСУДАРЬ», що згодом став стандартом оформлення оборотної сторони, датується періодом царювання Василя III. На даний момент відомо вже більше восьми тисяч монет цього типу, доступних для вивчення.

Грошова реформа 1535 року, здійснена Оленою Глинською, уніфікувала полушку як загальнодержавний номінал, рівний ½ «московки» (московської денги) і ¼ «новгородки» (новгородської денги або копійки), і встановила для неї вагову норму близько 0,17 г. срібла. Полушку продовжували карбувати як срібний номінал аж до царювання Михайла Федоровича (1613—1645), допоки псування монетної стопи не зробило її випуск безглуздим.

Петро I (1700—1722 рр.)

В результаті грошової реформи Петро I вводить в обіг мідь, вирішивши почати з самих дешевих номіналів – полушки і денги. В 1700 році незначним тиражем відкарбували півполушки, полушка ненадовго втратила статус монети найнижчого номіналу. Через малий тираж цих монет деякі нумізмати взагалі відносять їх до пробних. Перші мідні полушки (вага – 3,2 г., діаметр – 19 мм.) карбували по стопі 12 рублів 80 копійок з пуду міді.

Колекціонери розділяють полушки на три типи по варіантам оформлення. Перший з них з круговим написом на реверсі «ВСЕѦ• РОСIИ• САМОДЕРЖЕЦЪ» карбувався Набережним мідним монетним двором, що знаходився на території Кремля. Період випуску цих полушок закінчився в 1712 році. Через зміну монетної стопи їх мага в залежності від дати карбовки може сильно вирізнятися. В 1701—1703 рр., коли використовували стопу 15 рублів 44 копійки з одного пуду, полушка важила 2,67 г. Потім до кінця червня 1713 року Набережний двір використовував особливу мідну стопу – 19 рублів 20 копійок з пуду, тому такого типу полушка важила 2,13 г. при діаметрі 16-18 мм. В колі колекціонерів через напис на реверсі таку монету називають «Самодержець».

Другий тип полушок з’являється з початком роботи Кадашевського монетного двору в 1701 році, чиї різьбярі карбують напис на реверсі «ВСЕѦ РОСIИ ПОВЕЛIТЕЛЬ». Тому полушки даного типу нумізмати іменують відповідно «Повелитель». Монети цього типу спершу карбувалися з монетної стопи в 20 рублів з пуда міді, тому важать вони 2,05 г. при діаметрі 16-19 мм. Випускали ці монети до подвоєння монетної стопи в 1718 році, але з датою «҂АѰИI» встигли відкарбувати полушки як старого, так і нового типу.

З 1718 року мідяки карбували з 40-рубльової монетної стопи. Відповідно, вага полушки зменшилася вдвічі до 1,02 г. при діаметрі 13-15 мм. На монету такого діаметру вже не вліз би напис титулу разом з датою і номіналом, тому його скоротили до перших літер кожного слова – «ВРП». Звідси і нумізматична назва полушок даного типу. До 1721 року включно дату могли писати як літерами, так і цифрами.

Анна Іоанівна — Павло I (1730—1801 рр.)

Анна Іоанівна від початку свого правління відмовилася від 40-рубльової стопи, чим покращила грошовий обіг в Російській імперії. Тоді ж і відновили карбування полушок вже по 10-рубльовій мідній стопі (вага 4,1 г. при діаметрі 18,5-20,5 мм.). В 1730 році Червоний монетний двір випустив 1 616 000 полушок. В якості заготівок часто використовували копійки 1728–1729 рр. Монети такого типу карбували й інші двори, серед яких: Кадашевський двір (з 1731 року), Плащильний млин на Яузі (з 1734 року) та монетний двір Єкатеринбургу (з 1736 року). Дизайн реверса повністью скопійований зі шведського далера.

Період карбування найважчих мідних монет в історії імперії за 8-рубльовою стопою обійшовся без полушок. З 1757 року почала діяти 16-рубльова стопа, карбування полушок відновили. Важила вона 2,56 г. при діаметрі 18 мм. Замість двоголового орла на аверсі зобразили Георгія Змієборця, а на реверсі з’явився вензель Єлизавети. Випуск був призупинений в 1759 році через відсутність місця цьому номіналу у новій серії монет, створеній за Петра III (так звані «барабанні» монети, через зображену на реверсі воєнну арматуру). Карбування полушок відновили вже за Катерини II, повернувшись до варіанту оформлення Єлизавети та змінивши лише вензель.

Кажучи про полушки Катерини II, варто зазначити, що на території Сибіру ходили окремі «сибірські» монети, ряд яких починався як раз з полушки. Через домішки золота і срібла їх карбували по 25-рубльовій стопі з пуду міді. Розміру полушки було недостатньо, щоб розмістити на реверсі якісне зображення герба Сибірського царства. Важили такі полушки 1,6 г. при діаметрі 18 мм, а карбували їх до 1780 року включно.

Прийшовши до влади, Павло I повернув 16-рубльову стопу, тому полушка, маючи діаметр 19 мм., знову важила 2,56 г. Дизайн його монети доволі аскетичний: на аверсі монограма імператора, а на реверсі вказаний номінал та рік випуску з монетним двором, що розділені між собою горизонтальною смугою. Монетні двори, що карбували полушку в той період: Єкатеринбуржський (ЕМ), Аннинський (АМ) та Сузунський (КМ) двори. Масове карбування продовжувалося до 1800 року.

Олександр I — Олександр III (1801—1894 рр.)