Відмінності між версіями «Умовляти»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | '''УМОВЛЯТИ (ВМОВЛЯТИ)''', яю, яєш, недок., '''УМОВИТИ (ВМОВИТИ)''', влю, виш; мн. умовлять; док., перех. | |
| + | |||
| + | 1. також із прямою мовою, додатковим підрядним реченням, інфін. або чим, рідко на що. Переконувати кого-небудь, схиляючи до чогось. ''Всі вмовляють [Олесю] та просять: — Не йди за кріпака, не йди! (Марко Вовчок, I, 1955, 23).'' | ||
| + | 2. перев. недок. Заспокоювати, утішати словами. ''Обійма [Тишко] її та все вмовляє: — Не журіться, мамо, не плачте, Сєменко вернеться (Марко Вовчок, I, 1955, 34).'' | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 16:36, 13 листопада 2022
Умовляти, -ляю, -єш, сов. в. умовити, -влю, -виш, гл. Уговаривать, уговорить. Батько їх умовляв, мати їх умовляє ні! Рудч. Ск. ІІ. 78. Стара почала вмовляти: зостанься та зостанься. МВ. І. 29.
Зміст
Сучасні словники
УМОВЛЯТИ (ВМОВЛЯТИ), яю, яєш, недок., УМОВИТИ (ВМОВИТИ), влю, виш; мн. умовлять; док., перех.
1. також із прямою мовою, додатковим підрядним реченням, інфін. або чим, рідко на що. Переконувати кого-небудь, схиляючи до чогось. Всі вмовляють [Олесю] та просять: — Не йди за кріпака, не йди! (Марко Вовчок, I, 1955, 23). 2. перев. недок. Заспокоювати, утішати словами. Обійма [Тишко] її та все вмовляє: — Не журіться, мамо, не плачте, Сєменко вернеться (Марко Вовчок, I, 1955, 34).
Ілюстрації
|
|
|
|
