Відмінності між версіями «Домовина»
(→Опис домовини) |
|||
| Рядок 36: | Рядок 36: | ||
| − | + | ==Ілюстрації== | |
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
Версія за 12:31, 7 червня 2022
Домовина, -ни, ж. 1) Гробъ. Шевч. 47. Ой же казав пан Каньовський дерниць накупити, молодої Бондарівні домовину збити. Чуб. V. 428. 2) Гробница. Стоїть в селі Суботові на горі високій домовина України широка, глибока. Шевч. Ум. Домовинка. От уже і домовинку принесли новеньку. МВ. І. 101.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник (1970-1980)
ДОМОВИ́НА, и, жін.
- 1. Місце, де поховано померлого; могила. — Чи пронизала тебе вража куля у бої [бою]?.. І загребли твої кості з кінськими кістками в одну домовину? (Панас Мирний, II, 1954, 65); У порівняннях. Було темно, мов у домовині (Яків Качура, II, 1958, 421).
- 2. Те саме, що труна. Гробокопателі в селі Волочать трупи ланцюгами За царину — і засипають Без домовини (Тарас Шевченко, II, 1953, 150); Опанас ішов за домовиною, не зводячи очей з свого сина (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 60); Заможніші селяни купують рівні стовбури на дошки або домовини (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 77); Образно. Хлопцеві вдалося нарешті видертися з панцирної домовини [броньовика] (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСЗ; за ред. І. К. Білодіда 1970—1980
Домови́на, ни, ж.
- 1. Гробъ. Шевч. 47. Ой же казав пан Каньовський дерниць накупити, молодої Бондарівні домовину збити. Чуб. V. 428.
- 2. Гробница. Стоїть в селі Суботові на горі високій домовина України широка, глибока. Шевч. Ум. Домови́нка. От уже і домовинку принесли новеньку. МВ. І. 101.
Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.): Наукова думка, 2006.
Труна́ або домови́на — спеціально зроблена скриня, у якій ховають у землі мертві тіла (покійників). Труни для поховання знатних осіб, зроблені з дорогих матеріалів, називають також саркофагами. Слово «труна» походить через посередництво пол. trumna від сер.-в.-нім. truhne (суч. нім. Truhe) — «ящик», «скриня».
Словник сучасного українського сленгу (2006)
Домовина — И, ж. Ресторан швидкого харчування «Домашня кухня». Давай перекусим. — У Домовину?
Історичний екскурс
У слов'янських регіонах звичай поховання в труні розповсюджується разом з християнством.
Після хрещення Русі в X столітті (988 р. — дата офіційного прийняття православного хрещення великим князем Володимиром), але далеко не відразу, а поступово, слов'яни переходять до поховання померлих у землі в трунах з дощок або видовбаних колод, які також одержали назву домовин. До речі, дотепер у багатьох областях ця назва збереглася.
Опис домовини
Труна найчастіше має специфічну форму, кришку (зазвичай називається віко), що нерідко буває обшита тканиною ззовні (найчастіше червоним, хоча можливі і інші кольори) і всередині (найчастіше білим). Може бути прикрашений рюшем, глазетом тощо.
Останнім часом разом з трунами однокришок уживаються труни двохкришок, в яких нижня кришка, як правило, залишається весь час закритою, а верхня кришка відкривається для прощання.
Ілюстрації
 |
 |
 |
