Відмінності між версіями «Домовина»

Версія за 08:35, 7 червня 2022

Домовина, -ни, ж. 1) Гробъ. Шевч. 47. Ой же казав пан Каньовський дерниць накупити, молодої Бондарівні домовину збити. Чуб. V. 428. 2) Гробница. Стоїть в селі Суботові на горі високій домовина України широка, глибока. Шевч. Ум. Домовинка. От уже і домовинку принесли новеньку. МВ. І. 101.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник (1970-1980)

• 1. Місце, де поховано померлого; могила. — Чи пронизала тебе вража куля у бої [бою]?.. І загребли твої кості з кінськими кістками в одну домовину? (Панас Мирний, II, 1954, 65); У порівняннях. Було темно, мов у домовині (Яків Качура, II, 1958, 421).

• 2. Те саме, що труна. Гробокопателі в селі Волочать трупи ланцюгами За царину — і засипають Без домовини (Тарас Шевченко, II, 1953, 150); Опанас ішов за домовиною, не зводячи очей з свого сина (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 60); Заможніші селяни купують рівні стовбури на дошки або домовини (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 77); Образно. Хлопцеві вдалося нарешті видертися з панцирної домовини [броньовика] (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСЗ; за ред. І. К. Білодіда 1970—1980

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання