Відмінності між версіями «Розлучниця»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
(→Зовнішні посилання) |
||
| Рядок 26: | Рядок 26: | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики]] | ||
| − | [[Категорія:Слова | + | [[Категорія:Слова 2021 року]] |
Поточна версія на 14:07, 2 грудня 2021
Зміст
Сучасні словники
РОЗЛУ́ЧНИЦЯ, і, жін., розм. Жіночий рід до розлучник. Ой пішла я у яр за водою, Аж там милий гуляє з другою. А другая тая, Розлучниця злая, Багатая сусідонька, Вдова молодая (Тарас Шевченко, II, 1963, 153); — О прокляття! Кому сказати? Хто навчить, як позбутися злої розлучниці, як привернути Прохора (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 168).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 731.
Розлучниця, -ці, ж. Разлучительница. Лати твоя розлучниця, розлучила нас з тобою. Чуб. V. 380.
Ілюстрації
|
|
|
.jpg)
|
