Відмінності між версіями «На-міць»

Поточна версія на 13:44, 2 грудня 2021

Сучасні словники

На-Міць нар. Накрѣпко. Не на-міць робилось. (Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 503.)

МІЦНО. Присл. до міцний. Подвір'я в господі Савуляка. Будинок, критий міддю. Невисокі, але міцно збудовані тини (Вадим Собко, П'єси, 1958, 27); Катерина міцно зуєднала свою долю з Антоновою долею (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 6); — О, ще, хвалити бога, держусь міцно на ногах (Нечуй-Левицький, III, 1956, 321); У своїй норі міцно спав бурундук (Микола Трублаїні, I, 1955, 80); Міцно і щиро стискаю Вашу руку (Леся Українка, V, 1956, 394); Хлопець поліз, дістав хліб, взяв солі з черепка, що стояв на віконці, міцно посолив (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 30); Ну й димочки восени! Ну та й міцно ж пахнуть, кляті! (Ігор Муратов, Осінні сурми, 1964, 13). - (Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 759.)

МІЦНИ́Й, а, е.

1. Який важко піддається руйнуванню, псуванню (важко ламається, б'ється, рветься і т. ін.). Стіни [башти] неначе будовані з криці.. Щільні віконниці, склеп кам'яний, Засов висить над дверима міцний (Павло Грабовський, I, 1959, 241); Черниш все ще не досягнув гребеня. Тонкий, міцний канат, що спускався від нього, вже кінчився, і його мусили доточувати (Олесь Гончар, III, 1959, 101); Мариновані гриби і солоні огірки повинні бути міцними і пружними (Українські страви, 1957, 61); // Який не можна порушити, зруйнувати; який довго існує, триває, тримається. Нікому не зламати Партії міцної (Українські народні думи.., 1955, 379); Найвищий принцип диктатури пролетаріату — міцний союз робітничого класу і трудящих мас селянства під керівництвом робітничого класу (Програма КПРС, 1961, 8); За мир ідем походами І мир міцний — добудем! (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 3); Шляхом зіставлень діалектних особливостей учнів з літературною мовою вчитель домагається глибшого, а головне більш свідомого і міцного засвоєння норм літературної мови (Нариси з діалектології української мови, 1955, 6).

2. Фізично витривалий, сильний, дужий. Того вечора таки недільного з Києва виїхав славний новий віз, запряжений двома міцними волами (Марко Вовчок, I, 1955, 320); Шумейко, міцний дід років 60-ти, майструє за столом модель парусного судна (Іван Кочерга, II, 1956, 537); Особливу симпатію викликав шкутильгаючий коник Черниша. Міцний, як качан, сумирний, з густою чуприною на лобі, він дозволяв дітям бавитися з ним, лазити попід черевом (Олесь Гончар, III, 1959, 93); // Який має велику силу або свідчить про неї (про частини організму людини або тварини). Міцнії руки спинили віз (Марко Вовчок, I, 1955, 325); Він добре бачив трохи кривий, глибокий і заслинений рот вовка, закрутки шерсті на його грудях і міцні замочені лапи (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 366); Він дивився на міцні лейтенантові плечі і пробував свої (Олесь Гончар, III, 1959, 410); Там, де Дніпро гримить і лине, уже поставила турбіни міцна робочого рука (Володимир Сосюра, I, 1957, 155); // Звучний, сильний (про голос). Далеко розносилися їх [бабів] міцні, на простори раховані голоси (Гнат Хоткевич, II, 1966, 58).

3. перен. Духовно сильний; стійкий, непохитний. Натура його не була міцна, завзята (Панас Мирний, III, 1954, 186); Він не був непохитний, міцний, як той дуб. Душа його була мов у пропасниці. Він був кволий (Олександр Довженко, I, 1958, 269); Добре, що Артем мужик міцний, — не дуже піддається цій хворобі [страхові] (Андрій Головко, II, 1957, 586).

4. Такий, якому можна вірити; твердий, надійний. Слова [у Прокопа] були міцні та повні, наче добре зерно (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 40); Твердохліб зупинився вражений. Де ж Сміливець? Завжди таке міцне слово в нього, а сьогодні підвів (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 3); // Який досяг високого ступеня вияву; глибокий (про почуття, сон і т. ін.). Чехов здавна увійшов у моє серце, як міцна й незгасна любов (Максим Рильський, III, 1956, 14); Осавула лежав на спині і спав міцним сном, аж рота роззявив і вищирив зуби (Нечуй-Левицький, II, 1956, 203); Спи, дитятко, сном міцним! (Максим Рильський, I, 1956, 253).

5. Який діє з великою силою; дошкульний (про вітер, мороз і т. ін.). Міцний вітер подув від заходу, потряс вікнами хат (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 142); Міцний мороз пробирав аж до кісток (Яків Качура, Вибр., 1947, 162); // Який робиться з силою. — Видужуй, Володю, — торкнув [Ткач] забинтовану руку Рязанцева, погладив її ніжно замість міцного потиску і вийшов з палати (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 365); В голові безперервно гуло, дзвонило, як після міцного, але не болючого удару (Олесь Гончар, III, 1959, 42).

6. Який містить в собі велику кількість розчинених речовин; насичений. Нам дають чаю, гарячого, міцного, що блищить в склянці, як стигла вишня (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 245); — Я вмію зварити маленьку чашку турецької кави — міцної й гіркої, як гірка солодкість життя (Юрій Яновський, II, 1958, 78); // З великою концентрацією діючих речовин. Міцна горілка запекла в роті, як огонь (Нечуй-Левицький, II, 1956, 54); Свіжа, студена, гостра на смак, вона [мінеральна вода] забивала дух своєю міцною приємною різкістю (Олесь Гончар, III, 1959, 90); А каторжний тютюн такий міцний та густий (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 24); // Різкий, терпкий (запах, а також що-небудь, що має такий запах). На вікні мороз, і аромат вербени здається не таким солодким і міцним (Володимир Сосюра, I, 1957, 101); Десь з невидимих душників просочується міцний дух влежаної дубівки (Михайло Стельмах, I, 1962, 71).

7. розм. З великим достатком; заможний. — Даремно нарікаєш на Прокопа. Він — міцний хазяїн (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 173); — Переважна кількість колгоспів — це багатогалузеві, економічно міцні господарства (Колгоспник України, 4, 1958, 7). ♦ Міцне слово (слова, слівце): а) різкий, дотепний, дошкульний вислів. А ми ту молотьбу починали, що збираємося кінчати? — в'їдливо спитав хтось від дверей. За гомоном Кіндрат Дорофійович не розпізнав голосу. Але заготовив міцне слівце, зібравшись стьобнути ним всякого, хто наважиться підтримати необачну вилазку проти нього (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 13); — Ви самі потураєте їх [козаків] свавіллю. Це така нахабність, така зухвалість... таке... — не міг він підшукати досить міцного слова (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 24); б) непристойний вислів, лайка. — Тільки, будь ласка, якнайменше міцних слів. Пам'ятай, що ти дипломат (Олександр Довженко, I, 1953, 142); За коротку мить дід устиг спом'янути міцним словом усю нечисту силу (Олесь Донченко, V, 1957, 55). - (Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 758.)

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання