Відмінності між версіями «Щурець»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 10: | Рядок 10: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Щириця_1.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Щириця_1.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Щириця_2.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Щириця_2.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Щириця 3.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Щириця_4.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Щириця_4.jpg|x140px]] | ||
|} | |} | ||
Версія за 17:38, 26 листопада 2021
Зміст
Сучасні словники
Щурець, -рця, м. = щир. Вх. Пч. І. 8. - Amarantus retroflexus (Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 526.) Дикоросла рослина, бур'ян, що має соковите гіллясте стебло з густим суцвіттям; амарант. Кричать сови, спить діброва, Зіроньки сіяють, Понад шляхом, щирицею, Ховрашки гуляють (Тарас Шевченко, I, 1963, 29); Найбільш поширена щириця, яка має пурпурно-червоні стебла, зелене листя та звисаючі до землі хвостами темно-червоні суцвіття (лисячий хвіст) - Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 586.
Ілюстрації
|
|
|
|
