Відмінності між версіями «Круча»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(→‎Медіа)
Рядок 60: Рядок 60:
  
 
==Медіа==
 
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube|41eCciNvWE0}}
 +
{{#ev:youtube|HWpLx-IU_Hk}}
  
 
==Див. також==
 
==Див. також==

Версія за 16:00, 25 листопада 2021

Кру́ча, -чі, ж. 1) Крутизна, обрывъ. Тече річка невеличка, підмиває кручі. Лукаш. 55. Ой де кручі високії, то там броди глибокії. Нп. Кинувся гурт (свиней) із кручі в озеро та й потонув. Єв. Л. VIII. 33. 2) Глубокое мѣсто въ рѣкѣ. Попав у кручу та й утоп. Мирг. у.


Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

КРУ́ЧА, і, жін.

1. Високий стрімкий берег; урвище. Сонце саме сходить з-за Дніпрової кручі (Марко Вовчок, I, 1955, 92); Круча сажнів у два заввишки круто уривалася згори і спадала у воду (Борис Грінченко, I, 1963, 352); На високій кручі над Дністром догоряло Тарасове вогнище (Олександр Довженко, I, 1958, 276); // Крута, майже прямовисна гора. Тисячі тронів упало.., але титанова [Прометея] круча стоїть (Леся Українка, I, 1951, 190); Бульдозери зрізали кручу, розрівнюючи майбутнє подвір'я (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 22).

2. рідко. Глибоке місце в річці. Кругом вода, — кругом.. чорніють безодні кручі... (Панас Мирний, III, 1954, 232); Попав у кручу та й утоп (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 378.

Круча, чі, ж.

1) Крутизна, обрывъ. Тече річка невеличка, підмиває кручі. Лукаш. 55. Ой де кручі високії, то там броди глибокії. Н. п. Кинувся гурт (свиней) із кручі в озеро та й потонув. Єв. Л. VIII. 33.

2) Глубокое мѣсто въ рѣкѣ. Попав у кручу та й утоп. Мирг. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 315.


Круча -і, ж.

1) Високий стрімкий берег; урвище. || Крута, майже прямовисна гора.

2) рідко. Глибоке місце в річці.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

КРУ́ЧА і, ж. Горох

  • Високий стрімкий берег; урвище.
  • Крута, майже прямовисна гора.
  • Глибоке місце в річці.


Словник синонімів

У́РВИЩЕ (прямовисний, стрімкий схил чого-небудь), ПРІ́РВА, КРУ́ЧА, КРУТИЗНА́, КРУТО́ВИНА, СТРОМОВИ́НА, КРУТОСХИ́Л, КРУТОЯ́Ррідше,ОБРИ́В, БЕ́СКИ́Д[БЕ́СКЕ́Д][БЕ́СКЕ́Т], ОБВА́Лрідше,У́РВИСЬКОрозм.,О́БЛАЗдіал.,ОБІ́РВИЩЕдіал.; КРУТОБЕРЕ́ЖЖЯ (такий береговий схил). Правий берег був високий, з кам’яними урвищами (О. Донченко); Недалеко над високим обривним глинищем біля самої прірви стоїть худенька, аж світиться, дівчинка (Є. Кротевич); - Одчепіться од моєї душі, бо, їй-богу, візьму та й плигну з оцієї кручі в море, - крикнула завзято Марія Кирилівна (І. Нечуй-Левицький); Юрій рішучий і симпатичний хлопець. Веде нас у гори просто по крутизні! (Т. Масенко); Над бухтою обривались крижаними стромовинами глетчери (М. Трублаїні); Акація..набула важливого стратегічного значенняу боротьбі з ерозією ґрунтів, у закріпленні ярів і крутосхилів (з журналу); Дачна місцевість. Золотий крутояр над зеленим від ряски ставком (І. Муратов); Із хмари тихо виступають Обрив високий, гай, байрак (Т. Шевченко); - І понесло мене.. аж геть поза.. якісь кручі, та яруги, та бескеди... (Марко Вовчок); Тихозоров знайшов похиле узгір’я, що з одного боку обривалося вниз глиняним обвалом (О. Донченко); Діти пили воду із джерела, що било в урвиську з-під корчів (Є. Гуцало); Облаз - гола скеля (І. Франко); Оспіваний у піснях і легендах Дніпро з Тарасовою могилою на крутобережжі (М. Олійник).


Етимологія

КРУТИ́Й «стрімкий; дуже загнутий або вигнутий; суворий, твердий; [густий; міцний; важкий; який важко розв’язується, який важко засвоюється (про слово, наспів); кручений, звивистий Ж]»

  • звичайно виводиться з псл. *krǫtъ «який крутиться, в’ється; зігнутий; міцний, твердий; стрімкий; різкий», пов’язаного з *krętati «обертатися; згинатися», укр. [кря́татися] «клопотатися» (Шанский ЭСРЯ II 8, 418–419; Фасмер II 387; Sławski III 108–110);
  • проте більш імовірним здається псл. *kroutъ «стрімкий, крутий», споріднене з прус. krūt «падати», лтс. kraulis «круча», kràuja «крутий берег», дісл. hrynja «падати», hroð «схил»;
  • сумнівне пов’язання (Machek ESJČ 298) з герм. *stronkos (дісл. strangr «міцний, суворий», нвн. streng «суворий» тощо);
  • р. круто́й, бр. круты́, п. kręty «кручений, скручений; звивистий, вивертливий», ч. krutý «лютий, суворий; великий», слц. krutý «лютий, суворий», вл. kruty «міцний, твердий, суворий», нл. kšuty «міцний», болг. крут «різкий, суворий», м. крут «суворий, жорстокий», схв. крŷт «твердий, тугий, напружений; суворий, жорстокий», слн. [krôt] «навальний», [kroto] «дуже, вельми»;

Ілюстрації

800x835457.jpg 22176650 m.jpg 6678.jpg

Медіа

Див. також

Круча Круча

Джерела та література

  • Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 378.
  • Академічний тлумачний словник (1970—1980)
  • Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 315.
  • Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
  • Вікісловник
  • Вікіпедія

Зовнішні посилання

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Круча&oldid=343993