Відмінності між версіями «Здохлий»
(→Зовнішні посилання) |
(→Джерела та література) |
||
| Рядок 39: | Рядок 39: | ||
Академічний тлумачний словник (1970—1980) | Академічний тлумачний словник (1970—1980) | ||
| + | |||
| + | Вікіпедія | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
Поточна версія на 22:39, 24 листопада 2021
Здо́хлий, -а, -е. Дохлый, издохшій. Я бачила там здохлого барана, ходімо приволочимо. Рудч. Ск. І. 22.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках.
Здохлий - померлий, вмерший, мертвий, зникший безслідно, дохлий
1. Який перестав існувати, загинув (про тварин, птахів, комах); мертвий, неживий. Тепер лісу того й признаку нема, а замість річки якийсь гнилий проточок, куди скидають битих собак та дохлих котів (Панас Мирний, I, 1954, 182); Фанатична юрба кидала в мене.. кавуновими лушпайками, тухлими яйцями та дохлими мишами (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 395).
2. перен., фам. Кволий, немічний, слабосилий (про людей, тварин). Його.. відшмагали різками, мов мерзенного злодія, за якусь дохлу шкапу, яку він не встеріг від вовчих зубів (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 40).
ЗДО́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до здохнути;
// у знач. прикм. — А в другого [кріпака] кінь упав дорогою. Стоїть, бідолаха, над здохлим конем, як очманілий (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 49); * У порівняннях. — Скочив Лис з одного маху, Бач, і впав посеред шляху, Мов здохлий, простяг лапки (Іван Франко, XII, 1953, 12).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 548.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 548.
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Вікіпедія
