Відмінності між версіями «Цариха»

Версія за 12:08, 24 листопада 2021

Цари́ха (-хи), ж. — Цариця.

Сучасні словники

ЦАРИ́ХА, и, жін., розм. Те саме, що цариця. — Вона мужичка й наймичка.. — Хоч би вона була й перемужичка, а ти цариха-розцариха, то й тоді не смієш битися (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 349).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 182.

ЦАРИ́ЦЯ, і, жін.

1. Жіночий рід до цар 1, 2. Після великої зими, За Катерини за цариці, Москаль ту викопав криницю (Тарас Шевченко, II, 1963, 267); Красивий, спритний і хтивий лакуза [Стадницький] за ревну службу був пожалуваний самою царицею патентом на чин сухопутного прапорщика (Михайло Стельмах, I, 1962, 15); — Се ти, єдиная моя? Се ти, моя царице? З-за моря приплила сюди, кохана чарівнице? (Леся Українка, I, 1951, 412); Настала вона, ніч-краса, цариця дум і настроїв, море німої журби і самітніх зітхань (Гнат Хоткевич, I, 1966, 90); Ліворуч — місяць сплів мережку І застилає нею стежку, Мов зараз буде в млі ясній Цариця ночі йти по ній (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 251); [Ліда:] Це надзвичайно. Цариця музики [скрипка] служить для вправ хірурга (Олександр Корнійчук, I, 1955, 99); * У порівняннях. — Ми тобі залишаємо аж десять десятин твоєї ранньої землі. Хіба тобі ще більше треба для трьох душ? Чи тобі вже треба, як цариці, їсти не прості, а золоті галушки? (Михайло Стельмах, II, 1962, 120).

♦ Матушка-цариця; Матінка-цариця — шанобливе називання підлеглими цариці, яке набрало також іронічного відтінку. Од матушки-цариці, Таки із самої столиці, Прийшов указ лоби голить (Тарас Шевченко, II, 1963, 272); — Я ще змалку і його [Распутіна], і матушку-царицю, що до нього приїжджала, натуральною контрою вважав (Олесь Гончар, II, 1959, 305); Цариця небесна див. небесний; Цариця полів: а) про піхоту. — Як-не-як, а вони все-таки в машинах, не те, що ми, гола піхота, цариця полів!.. (Олесь Гончар, III, 1959, 427); б) коса в руках вправного косаря. У Минківці царицею полів була коса.. Косив нею мій батько артистично (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 77).

2. Дружина царя (у 1 знач.). Справді, то була княгиня, Іудейськая цариця, Ірода прекрасна жінка (Леся Українка, IV, 1954, 174); Як заграв він, як заграв, — ціле царство підняв. Взявся в боки цар, цариця — аж ніяково дивиться (Павло Тичина, I, 1957, 146).

3. рідко. Бджолина матка.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 182.

Значення

1. єдиновладна правителька держави або дружина єдиновладного правителя (царя);
2. у деяких видів громадських комах — самка-виробник потомства;
3. лідерка, найбільш видатна представниця свого класу або деякої множини однорідних суб'єктів чи об'єктів (цариця балу, кукурудза - цариця полів).

Розбір слова

• Морфологічні та синтаксичні властивості
  

цари́ха
Іменник, істота, I відміна _{(тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).}
Корінь: -цар-; суфікс: -их; закінчення: -а.

Ілюстрації

• 

  (м/ф «Три богатирі та Шамаханська цариця»)

• 

  Цариця Тамара - цариця Грузії з династії Багратіоні.

• 

  Цариця Савська, що приїжджала до біблійного царя Соломона.

Див. також

Джерела та література

• Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 182.
• Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Зовнішні посилання

Матеріал з Вікісловника
СУМ-11
СЛОВНИК.ua