Відмінності між версіями «Гуж»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ||
| + | [http://sum.in.ua/s/ghuzh Словник української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980)] | ||
| + | ГУЖ, а, чол. Ремінь, яким прикріплюють голоблі до хомута. Узявся за гуж — не кажи, що не дуж (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 266); Ламп гасових тепер уже небагато треба, бо скрізь електрика пішла, от промкооперація й пустила ґноти на шлеї, на наритники, на гужі!.. (Остап Вишня, II, 1956, 57). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png| | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|Гуж7862.jpg]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| Рядок 14: | Рядок 17: | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|https://www.youtube.com/watch?v=bB6-cvR0W-M}} | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут людини]] |
| − | [[Категорія:Слова | + | [[Категорія:Слова 2021 року]] |
Версія за 11:48, 24 листопада 2021
Гуж, -жа, м. 1) Гужъ. Ремень для прикрѣпленія оглобли къ хомуту. Вас. 159. Коли взявся за гуж, не кажи, що не дуж. Ном. № 11015. Пристати з короткими гужами. Требовать настойчиво. Ном. № 3439.
Сучасні словники
Словник української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980) ГУЖ, а, чол. Ремінь, яким прикріплюють голоблі до хомута. Узявся за гуж — не кажи, що не дуж (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 266); Ламп гасових тепер уже небагато треба, бо скрізь електрика пішла, от промкооперація й пустила ґноти на шлеї, на наритники, на гужі!.. (Остап Вишня, II, 1956, 57).
Ілюстрації
|
|
|
|
