Відмінності між версіями «Тягота»
| Рядок 30: | Рядок 30: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: тягота3.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: тягота3.jpg|x140px]] | ||
|} | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|dLXGYGbOp4s}} | ||
| + | {{#ev:youtube|X8SUzLX37Fo}} | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
Версія за 19:16, 18 листопада 2021
Тягота, -ти, ж. 1) Тягость, тяжесть. У тяготі воли йдуть. Черк. у. Треба взяти чоботи, в них тягота невелика. Каменец. у. 2) Печаль, скорбь. Свому серцю, моїй душі тяготи не чини. Гол. 3) Беременность. Зайшла крульова у тіготу. Гн. I. 140.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ТЯГОТА́, и, жін. 1. Трудність, важкість. — Не схотіла, кажуть, нашої ділити тяготи! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 121); Вона.. з видимою тяготою несе труди своєї професії (Гнат Хоткевич, II, 1966, 413); // перев. у мн. Труднощі, важкі обов'язки. На похідні нестатки й тяготи ви [пани] всі нездатні (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 213); У Програмі КПРС поставлено завдання.. зняти з неї [жінки] тяготи домашнього господарства (Радянська Україна, 8.III 1963, 1); // Стан душевного невдоволення, відчуття тягаря на душі, серці. Від юних днів, від пестощів і раю Нам тягота лишається сама (Микола Зеров, Вибр., 1966, 390). 2. діал. Вага. Треба взяти чоботи, в них тягота невелика (Словник Грінченка); З тяжким серцем, згорблений і похилений, ніби під якоюсь великою тяготою, вийшов ключник із казні (Іван Франко, III, 1950, 279). Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 338.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Тягота, -ти, ж. 1) Тягость, тяжесть. У тяготі воли йдуть. Черк. у. Треба взяти чоботи, в них тягота невелика. Камен. у. 2) Печаль, скорбь. Свому серцю, моїй душі тяготи не чини. Гол. 3) Беременность. Зайшла крульова у тіготу. Гн. I. 140.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ТЯГОТА́, и́, ж. 1. Трудність, важкість. — Не схотіла, кажуть, нашої ділити тяготи! (Барв., Опов.., 1902, 121); Вона.. з видимою тяготою несе труди своєї професії (Хотк., II, 1966, 413); // перев. у мн. Труднощі, важкі обов’язки. На похідні нестатки й тяготи ви [пани] всі нездатні (Тулуб, Людолови, II, 1957, 213); У Програмі КПРС поставлено завдання.. зняти з неї [жінки] тяготи домашнього господарства (Рад. Укр., 8.III 1963, 1); // Стан душевного невдоволення, відчуття тягаря на душі, серці. Від юних днів, від пестощів і раю Нам тягота лишається сама (Зеров, Вибр., 1966, 390). 2. діал. Вага. Треба взяти чоботи, в них тягота невелика (Сл. Гр.); З тяжким серцем, згорблений і похилений, ніби під якоюсь великою тяготою, вийшов ключник із казні (Фр., II, 1950, 279). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 338.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
ТЯГОТА́, тяготы, преим. мн. тяготы, тягот, жен. То же, что тягость в 1 знач. «Непосильная тягота легла ей на молоденькие плечи.» А.Тургенев. «…Капитализм порождает все новые экономические кризисы, убийственную безработицу в городах, беспросветные голодовки в деревнях, увеличение тягот национального и колониального рабства для многих сотен миллионов людей…» Молотов. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940.
Ілюстрації
|
|
|
