Відмінності між версіями «Ославлювати»
(Створена сторінка: '''Ославлювати, -люю, -єш, '''''гл. ''= '''Ославляти. ''' Категорія:Ос) |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Ославлювати, -люю, -єш, '''''гл. ''= '''Ославляти. ''' | '''Ославлювати, -люю, -єш, '''''гл. ''= '''Ославляти. ''' | ||
[[Категорія:Ос]] | [[Категорія:Ос]] | ||
+ | |||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
+ | '''ОСЛАВЛЮВАТИ''', юю, юєш і рідко '''ОСЛАВЛЯТИ''', яю, яєш, недок., '''ОСЛАВИТИ''', влю, вши; мн. ославлять; док., перех., рідко. | ||
+ | |||
+ | 1. ким і без додатка. Поширювати погану славу (плітки, осуд, огуду і т. ін.) про кого-небудь; обмовляти, гудити, неславити. [Гапка:] Не ославлюй нас, Домко, гріх тобі буде! (Марко Кропивницький, II, 1958, 174); — Не сплять, не дрімають мої воріженьки, — було каже Марина, — ославили мене, молоду (Нечуй-Левицький, I, 1956, 87); Всі пригадали — хто не пам'ятає — на весь Буймир Ганна невістку ославила (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 172); | ||
+ | <br /> | ||
+ | // Те саме, що ганьбити 1. — Буду старатися. Даю слово не ославити нашого заводу (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 52). | ||
+ | |||
+ | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]=== | ||
+ | '''Ославлювати''', -люю, -єш, гл. = ославляти. | ||
+ | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
+ | '''ОСЛА́ВЛЮВАТИ''', юю, юєш і рідко '''ОСЛАВЛЯ́ТИ''', я́ю, я́єш, недок., '''ОСЛА́ВИТИ''', влю, виш; мн. осла́влять; док., перех., рідко. | ||
+ | 1. ким і без додатка. Поширювати погану славу (плітки, осуд, огуду і т. ін.) про кого-небудь; обмовляти, гудити, неславити. [Гапка:] Не ославлюй нас, Домко, гріх тобі буде! (Кроп., II, 1958, 174); — Не сплять, не дрімають мої воріженьки, — було каже Марина, — ославили мене, молоду (Н.-Лев., І, 1956, 87); Всі пригадали — хто не пам’ятає — на весь Буймир Ганна невістку ославила (Горд., Чужу ниву.., 1947, 172); // Те саме, що ганьби́ти 1. — Буду старатися. Даю слово не ославити нашого заводу (Кучер, Прощай.., 1957, 52). | ||
+ | |||
+ | 2. Поширювати добрі чутки про кого-небудь; славити, вихваляти. Ославили розумною, чесною та ще й умілою учителькою (Свидн., Люборацькі, 1955, 50). | ||
+ | |||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Ославлювати.jpg |x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Ославлювати1.jpg |x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Ославлювати2.jpg |x140px]] | ||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube| 1viiz-ZMW5o }} | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2021 року]] |
Поточна версія на 12:49, 13 листопада 2021
Ославлювати, -люю, -єш, гл. = Ославляти.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОСЛАВЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко ОСЛАВЛЯТИ, яю, яєш, недок., ОСЛАВИТИ, влю, вши; мн. ославлять; док., перех., рідко.
1. ким і без додатка. Поширювати погану славу (плітки, осуд, огуду і т. ін.) про кого-небудь; обмовляти, гудити, неславити. [Гапка:] Не ославлюй нас, Домко, гріх тобі буде! (Марко Кропивницький, II, 1958, 174); — Не сплять, не дрімають мої воріженьки, — було каже Марина, — ославили мене, молоду (Нечуй-Левицький, I, 1956, 87); Всі пригадали — хто не пам'ятає — на весь Буймир Ганна невістку ославила (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 172);
// Те саме, що ганьбити 1. — Буду старатися. Даю слово не ославити нашого заводу (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 52).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Ославлювати, -люю, -єш, гл. = ославляти.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ОСЛА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко ОСЛАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОСЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. осла́влять; док., перех., рідко. 1. ким і без додатка. Поширювати погану славу (плітки, осуд, огуду і т. ін.) про кого-небудь; обмовляти, гудити, неславити. [Гапка:] Не ославлюй нас, Домко, гріх тобі буде! (Кроп., II, 1958, 174); — Не сплять, не дрімають мої воріженьки, — було каже Марина, — ославили мене, молоду (Н.-Лев., І, 1956, 87); Всі пригадали — хто не пам’ятає — на весь Буймир Ганна невістку ославила (Горд., Чужу ниву.., 1947, 172); // Те саме, що ганьби́ти 1. — Буду старатися. Даю слово не ославити нашого заводу (Кучер, Прощай.., 1957, 52).
2. Поширювати добрі чутки про кого-небудь; славити, вихваляти. Ославили розумною, чесною та ще й умілою учителькою (Свидн., Люборацькі, 1955, 50).