Відмінності між версіями «Обскрібати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 10: | Рядок 10: | ||
6. обскрібати, бію, єш, сов. в. обскребти́, бу́, бе́ш, гл. Оскребать, оскресть. | 6. обскрібати, бію, єш, сов. в. обскребти́, бу́, бе́ш, гл. Оскребать, оскресть. | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| | ||
| + | [[Файл:Pexels-photo-7525012.jpeg|міні]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | [http://slovopedia.org.ua/41/53406/269468.html ОБШКРІБАТИ] | ||
==Джерела== | ==Джерела== | ||
Поточна версія на 01:48, 13 листопада 2021
ОБСКРІБА́ТИ і ОБШКРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБСКРЕБТИ́ і ОБШКРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин. ч. обскрі́б, скребла́, скребло́; док., перех. Зшкрібати, зчищати що-небудь з усієї поверхні чогось. Біля нього сидів Микола, тихо обскрібав з лопати присохлу землю (Кучер, Чорноморці, 1956, 108).
Значення в інших словниках
1. обскрібати — Обскрібати, -бію, -єш сов. в. обскребти́, -бу́, -бе́ш, гл. Оскребать, оскресть. Словник української мови Грінченка 2. обскрібати — і обшкрібати, -аю, -аєш, недок., обскребти і обшкребти, -бу, -беш; мин. ч. обскріб, -скребла, -скребло; док., перех. Зшкрібати, зчищати що-небудь з усієї поверхні чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови 3. обскрібати — ОБСКРІБА́ТИ, ОБШКРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБСКРЕБТИ́, ОБШКРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин. ч. обскрі́б, скребла́, скребло́; док., що. Зшкрібати, зчищати що-небудь з усієї поверхні чогось. Біля нього сидів Микола, тихо обскрібав з лопати присохлу землю (В. Словник української мови у 20 томах 4. обскрібати — Обскріба́ти, -кріба́ю, -кріба́єш; обскребти́, -кребу́, -кребе́ш; обскрі́б, -скребла́, -кребли́; обскрі́бши Правописний словник Голоскевича (1929 р.) 5. обскрібати — ОБСКРІБА́ТИ і ОБШКРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБСКРЕБТИ́ і ОБШКРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин. ч. обскрі́б, скребла́, скребло́; док., перех. Зшкрібати, зчищати що-небудь з усієї поверхні чогось. Біля нього сидів Микола, тихо обскрібав з лопати присохлу землю (Кучер, Чорноморці, 1956, 108). Словник української мови в 11 томах 6. обскрібати, бію, єш, сов. в. обскребти́, бу́, бе́ш, гл. Оскребать, оскресть.
Ілюстрації
 |
