Відмінності між версіями «Чикати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Чикати, -каю, -єш, '''''гл. ''1) Рѣзать ножемъ, ножницами. 2) О птицахъ: чирикать, стрекотить. ''С...) |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Чикати, -каю, -єш, '''''гл. ''1) Рѣзать ножемъ, ножницами. 2) О птицахъ: чирикать, стрекотить. ''Сорока чикат. ''Вх. Лем. 482. | '''Чикати, -каю, -єш, '''''гл. ''1) Рѣзать ножемъ, ножницами. 2) О птицахъ: чирикать, стрекотить. ''Сорока чикат. ''Вх. Лем. 482. | ||
[[Категорія:Чи]] | [[Категорія:Чи]] | ||
+ | |||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
+ | '''ЧИ́КАТИ''', аю, аєш, недок., розм. | ||
+ | |||
+ | 1. перех. і неперех. Різати ножицями, ножем і т. ін. | ||
+ | |||
+ | 2. неперех. Видавати короткі уривчасті звуки «чик», «чик». Тиша в хаті, не чути гласу, наче в ченця в келії, тільки годинник, стоячи на столі, чикає (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 285). | ||
+ | |||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Чикати.jpeg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Чикати1.jpeg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: чикати2.jpeg|x140px]] | ||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube|EXdDB_0qTcU}} | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2021 року]] |
Поточна версія на 23:23, 12 листопада 2021
Чикати, -каю, -єш, гл. 1) Рѣзать ножемъ, ножницами. 2) О птицахъ: чирикать, стрекотить. Сорока чикат. Вх. Лем. 482.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЧИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. перех. і неперех. Різати ножицями, ножем і т. ін.
2. неперех. Видавати короткі уривчасті звуки «чик», «чик». Тиша в хаті, не чути гласу, наче в ченця в келії, тільки годинник, стоячи на столі, чикає (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 285).