Відмінності між версіями «Довідуватися»
(Створена сторінка: '''Довідуватися, -дуюся, -єшся, '''сов. в. '''довідатися, -даюся, -єшся, '''''гл. ''1) Узнавать, узнать...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Довідуватися, -дуюся, -єшся, '''сов. в. '''довідатися, -даюся, -єшся, '''''гл. '' | + | '''Довідуватися, -дуюся, -єшся, '''сов. в. '''довідатися, -даюся, -єшся, '''''гл.''''' |
[[Категорія:До]] | [[Категорія:До]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | '''ДОВІ́ДУВАТИСЯ''', уюся, уєшся, недок., '''ДОВІ́ДАТИСЯ''', аюся, аєшся, док. | ||
| + | |||
| + | 1. про кого — що, з спол. що і без додатка. Одержувати відомості про кого-, що-небудь; дізнаватися. Сумно, що я тільки уривками довідуюсь про ваші справи (Леся Українка, V, 1956, 98); Лаврінові діти довідались, що та груша не дядькова, хоч стоїть у дядьковому городі, а батькова (Нечуй-Левицький, II, 1956, 377); Звали нашого діда, як я вже потім довідавсь, Семеном (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 462); | ||
| + | <br /> | ||
| + | // Дізнаватися про щось таємне, що приховується від інших; вивідувати. [Галя:] Як почав [батько] допитуватись, та довідуватись, та силувати йти за того поганця (Панас Мирний, V, 1955, 191); Вислана вперед розвідка намацала ворога в селі Петрівці і довідалась, що тут зібрані його головні сили (Петро Панч, II, 1956, 335). | ||
| + | |||
| + | 2. до кого — чого. Заходити куди-небудь з метою дізнатися про кого-, що-небудь, провідати когось. — А ти усе до своєї хати довідуйсь, не забувай (Марко Вовчок, VI, 1956, 225); Чіпка, запаливши люльку, вийшов до скотини довідатись (Панас Мирний, II, 1954, 241). | ||
| + | |||
| + | 3. чого, рідко. Зазнавати на власному досвіді; пізнавати. Котилося через поле П | ||
| + | |||
| + | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]=== | ||
| + | '''Дові́дуватися''', '''-дуюся''', -'''єшся''', сов. в. дові́датися, -даюся, -єшся, гл. 1) Узнавать, узнать, разузнавать, разузнать. Рудч. Ск. II. 12. Ой питається, довідується від батька. Лукаш. Піди ти до тієї хати та довідайся, хто там живе. Чуб. Тепер же я довідалась, яке мені горе. Довідавшись, що довгий час нездужає, рече. Єв. І. V. 6. 2) — до чо́го. Навѣдываться, навѣдаться, приходить, придти, узнавать, узнать. Мир. ХРВ. 9. Тілько ік Спасу там, чи що, довідується до меду, аж йому пчоли наносили ще менше. ЗОЮР. II. 41. 3) Навѣдываться, навѣдаться, навѣщать, навѣстить. До сусід я не вчащаю і до мене одна Катря частіш довідується. МВ. А довідаюсь до Химки — чи жива вона? Рудч. Ск. І. 57. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Довідуватися.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Довідуватися1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Довідуватися2.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| CNbVIyG__d4}} | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 23:12, 12 листопада 2021
Довідуватися, -дуюся, -єшся, сов. в. довідатися, -даюся, -єшся, гл.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДОВІ́ДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ДОВІ́ДАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. про кого — що, з спол. що і без додатка. Одержувати відомості про кого-, що-небудь; дізнаватися. Сумно, що я тільки уривками довідуюсь про ваші справи (Леся Українка, V, 1956, 98); Лаврінові діти довідались, що та груша не дядькова, хоч стоїть у дядьковому городі, а батькова (Нечуй-Левицький, II, 1956, 377); Звали нашого діда, як я вже потім довідавсь, Семеном (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 462);
// Дізнаватися про щось таємне, що приховується від інших; вивідувати. [Галя:] Як почав [батько] допитуватись, та довідуватись, та силувати йти за того поганця (Панас Мирний, V, 1955, 191); Вислана вперед розвідка намацала ворога в селі Петрівці і довідалась, що тут зібрані його головні сили (Петро Панч, II, 1956, 335).
2. до кого — чого. Заходити куди-небудь з метою дізнатися про кого-, що-небудь, провідати когось. — А ти усе до своєї хати довідуйсь, не забувай (Марко Вовчок, VI, 1956, 225); Чіпка, запаливши люльку, вийшов до скотини довідатись (Панас Мирний, II, 1954, 241).
3. чого, рідко. Зазнавати на власному досвіді; пізнавати. Котилося через поле П
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Дові́дуватися, -дуюся, -єшся, сов. в. дові́датися, -даюся, -єшся, гл. 1) Узнавать, узнать, разузнавать, разузнать. Рудч. Ск. II. 12. Ой питається, довідується від батька. Лукаш. Піди ти до тієї хати та довідайся, хто там живе. Чуб. Тепер же я довідалась, яке мені горе. Довідавшись, що довгий час нездужає, рече. Єв. І. V. 6. 2) — до чо́го. Навѣдываться, навѣдаться, приходить, придти, узнавать, узнать. Мир. ХРВ. 9. Тілько ік Спасу там, чи що, довідується до меду, аж йому пчоли наносили ще менше. ЗОЮР. II. 41. 3) Навѣдываться, навѣдаться, навѣщать, навѣстить. До сусід я не вчащаю і до мене одна Катря частіш довідується. МВ. А довідаюсь до Химки — чи жива вона? Рудч. Ск. І. 57.
Ілюстрації
|
|
|
