Відмінності між версіями «Осуджувати»
(Створена сторінка: '''Осуджувати, -джую, -єш, '''''гл. ''= '''Осуджати. '''''Не осуджуйте, то й не будете осуджені. ''Єв. Л...) |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Осуджувати, -джую, -єш, '''''гл. ''= '''Осуджати. '''''Не осуджуйте, то й не будете осуджені. ''Єв. Л. VІ. 37. | '''Осуджувати, -джую, -єш, '''''гл. ''= '''Осуджати. '''''Не осуджуйте, то й не будете осуджені. ''Єв. Л. VІ. 37. | ||
[[Категорія:Ос]] | [[Категорія:Ос]] | ||
+ | |||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
+ | ОСУДЖУВАТИ, ую, уєш і рідко ОСУДЖАТИ, аю, аєш, недок., ОСУДИТИ, осуджу, осудиш, док., перех. | ||
+ | |||
+ | 1. Виявляти негативне, несхвальне, недоброзичливе ставлення до кого-, чого-небудь, висловлювати невдоволення чиїмись вчинками, діями і т. ін. Ті, що осуджували Віктора, нічого у вічі йому не казали. А на криві погляди він волів не зважати (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 209); Отець Яікентій знає всю непривабну зажерливість гутянського попа, осуджує його нововведення у парафії (Михайло Стельмах, I, 1962, 271); Няньо, яким би він не був, ніким не замінити його. З ним можна не погоджуватись І чи осудити його, але відмовитись від нього не можна (Михайло Томчаній, Жменяки. 1964, 40). | ||
+ | |||
+ | 2. Погано відзиватися про кого-небудь; неславити. З ніг до голови осудили: сказано, й кістки живої не оставили (Номис, 1864, № 6997); — Та нас же осудять, обговорять кругом! А в нас діти, та ще й дочки! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 139). | ||
+ | Не осудіть; Не осуди, заст. — уживаються як прохання бути поблажливим, вибачливим. [Сестра Серахвима:] Прощайте, каже [Маруся]! не осудіть мене, грішної! (Панас Мирний, V, 1955, 116); — Не осуди, жінко, не осуди, любко! Пускаю твої вишивані соловейки на високі гори! (Олесь Гончар, III, 1959, 314). | ||
+ | |||
+ | 3. Те саме, що засуджувати 1. І осудять неправедних Судом своїм правим, І вовіки стане слава, Преподобним слава (Тарас Шевченко, II, 1963, 290); І Тетеря.. не усумнивсь його, праведного,.. на смерть осудити й, осудивши, повелів йому серед обозу військового голову одтяти (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 193). | ||
+ | |||
+ | 4. на що, перен., заст. Прирікати на що-небудь. [Неофіт-раб:] А мало нас погинуло даремне, кривавих жертв усім богам неправим, та гине й досі за того царя, що, кажеш ти, на рабство осудив нас? (Леся Українка, II, 1951, 239). | ||
+ | |||
+ | ==Іноземні словники== | ||
+ | ===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=== | ||
+ | '''Осуджувати''', -ую, -уєш і рідко осуджа́ти, -а́ю, -а́єш, недок., осуди́ти, осуджу́, осу́диш, док., перех. | ||
+ | |||
+ | 1) Виявляти негативне, несхвальне, недоброзичливе ставлення до кого-, чого-небудь, висловлювати невдоволення чиїмись вчинками, діями і т. ін. | ||
+ | |||
+ | 2) Погано відзиватися про кого-небудь; неславити. | ||
+ | |||
+ | 3) Те саме, що засуджувати 1). | ||
+ | |||
+ | 4) на що, перен., заст. Прирікати на що-небудь. | ||
+ | |||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Осуджувати1.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Осуджувати2.jpg|x140px]] | ||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube| avt3UVO3P8Q }} | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2021 року]] |
Поточна версія на 22:40, 12 листопада 2021
Осуджувати, -джую, -єш, гл. = Осуджати. Не осуджуйте, то й не будете осуджені. Єв. Л. VІ. 37.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОСУДЖУВАТИ, ую, уєш і рідко ОСУДЖАТИ, аю, аєш, недок., ОСУДИТИ, осуджу, осудиш, док., перех.
1. Виявляти негативне, несхвальне, недоброзичливе ставлення до кого-, чого-небудь, висловлювати невдоволення чиїмись вчинками, діями і т. ін. Ті, що осуджували Віктора, нічого у вічі йому не казали. А на криві погляди він волів не зважати (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 209); Отець Яікентій знає всю непривабну зажерливість гутянського попа, осуджує його нововведення у парафії (Михайло Стельмах, I, 1962, 271); Няньо, яким би він не був, ніким не замінити його. З ним можна не погоджуватись І чи осудити його, але відмовитись від нього не можна (Михайло Томчаній, Жменяки. 1964, 40).
2. Погано відзиватися про кого-небудь; неславити. З ніг до голови осудили: сказано, й кістки живої не оставили (Номис, 1864, № 6997); — Та нас же осудять, обговорять кругом! А в нас діти, та ще й дочки! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 139). Не осудіть; Не осуди, заст. — уживаються як прохання бути поблажливим, вибачливим. [Сестра Серахвима:] Прощайте, каже [Маруся]! не осудіть мене, грішної! (Панас Мирний, V, 1955, 116); — Не осуди, жінко, не осуди, любко! Пускаю твої вишивані соловейки на високі гори! (Олесь Гончар, III, 1959, 314).
3. Те саме, що засуджувати 1. І осудять неправедних Судом своїм правим, І вовіки стане слава, Преподобним слава (Тарас Шевченко, II, 1963, 290); І Тетеря.. не усумнивсь його, праведного,.. на смерть осудити й, осудивши, повелів йому серед обозу військового голову одтяти (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 193).
4. на що, перен., заст. Прирікати на що-небудь. [Неофіт-раб:] А мало нас погинуло даремне, кривавих жертв усім богам неправим, та гине й досі за того царя, що, кажеш ти, на рабство осудив нас? (Леся Українка, II, 1951, 239).
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
Осуджувати, -ую, -уєш і рідко осуджа́ти, -а́ю, -а́єш, недок., осуди́ти, осуджу́, осу́диш, док., перех.
1) Виявляти негативне, несхвальне, недоброзичливе ставлення до кого-, чого-небудь, висловлювати невдоволення чиїмись вчинками, діями і т. ін.
2) Погано відзиватися про кого-небудь; неславити.
3) Те саме, що засуджувати 1).
4) на що, перен., заст. Прирікати на що-небудь.