Відмінності між версіями «Певно»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Певно, '''''нар. ''1) Вѣрно, надежно. 2) = '''Певне. '''''У такому жупані, певно дівчина полюбе. ''Харьк. г. ''Уже певно візьме її за себе. ''Кв. | '''Певно, '''''нар. ''1) Вѣрно, надежно. 2) = '''Певне. '''''У такому жупані, певно дівчина полюбе. ''Харьк. г. ''Уже певно візьме її за себе. ''Кв. | ||
[[Категорія:Пе]] | [[Категорія:Пе]] | ||
| − | + | 1. Присл. до певний. Чи був в генерал-губернаторському домі театр за часів Котляревського — не можу Вам певне сказати (Панас Мирний, V, 1955, 408); Втім гляну, поміж ломами іде спокійно, певно, в простій кафтапині робітник (Іван Франко, XIII, 1954, 130); — Мав би я силу, то враз і душі б тебе, й віку позбавив І відіслав би в оселю Аїда так певно, як певно Те, що вже ока не зцілить тобі й сам землі потрясатель (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 169); — Катре! — кажу їй: — чи ти знаєш певно, що Яків тебе любить? (Марко Вовчок, I, 1955, 213); Василь поплескав долонею по гарячому металу трактора. — Тепер усе піде по-іншому. Вже тепер можемо сказати цілком певно: плакали межі на куркульських ланах! (Олександр Довженко, I, 1958, 83); Що у нього не могло вилитися в слова, лише боліло, розпирало груди в німім жалю, друг його виповідав з натиском і жаром, ясно і певно (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 31); — У мене не витягнуть! — сказав батько певно, але ще й поверх піджака намацав рукою гроші (Андрій Головко, II, 1957, 120); | |
| − | + | // у знач. присудк. сл. — Коли так свідчите, то й оддаймо йому [Грицькові] гроші ції, — сказав Карпо. — Підемо всі втрьох до його, певніше воно й поважніше буде, як усі з їм говоритимемо (Борис Грінченко, II, 1963, 353); Він урядовець, лояльний урядовець. Він зараз доніс би в поліцію. Це певне... це зовсім певне... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 408); — Уже як стражник казав оте Омелькові, то то вже певно (Панас Мирний, IV, 1955, 374). | |
| + | |||
| + | 2. у знач. вставн. сл. Уживається для вираження можливості, ймовірності чого-небудь і відповідає знач. слів мабуть, очевидно. Ми заспівали, розійшлись.. Чи зійдемося ж знову? Чи заспіваємо коли? А може й те... Та де? Якими? І заспіваємо яку? Не тут і, певне, не такими! І заспіваєм не таку! (Тарас Шевченко, II, 1963, 240); Як не чесав [дід] волів, то, певно, майстрував коло старого ярма або коло старого плуга (Василь Стефаник, I, 1949, 112); Гортаючи старі свої папери, Що дивом вижили у дні війни, Натрапив я на книжку записну.. Собі самому нагади якісь, За того часу, певно, зрозумілі (Максим Рильський, II, 1960, 324). | ||
| + | |||
| + | 3. у знач. вставн. сл. Уживається для підтвердження висловленої думки і відповідає знач. слів звичайно, напевно. — Але умова, Павле Макаровичу, — ви книжки не зачитуєте. — Ну, певно ж (Андрій Головко, II, 1957, 489); — Не виходить, Іване Володимировичу. Всі ваші морозостійкі сорти, виявляється от, — труба. — Де, на Уралі? А певно, померзнуть (Олександр Довженко, I, 1958, 490). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 20:27, 11 листопада 2021
Певно, нар. 1) Вѣрно, надежно. 2) = Певне. У такому жупані, певно дівчина полюбе. Харьк. г. Уже певно візьме її за себе. Кв. 1. Присл. до певний. Чи був в генерал-губернаторському домі театр за часів Котляревського — не можу Вам певне сказати (Панас Мирний, V, 1955, 408); Втім гляну, поміж ломами іде спокійно, певно, в простій кафтапині робітник (Іван Франко, XIII, 1954, 130); — Мав би я силу, то враз і душі б тебе, й віку позбавив І відіслав би в оселю Аїда так певно, як певно Те, що вже ока не зцілить тобі й сам землі потрясатель (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 169); — Катре! — кажу їй: — чи ти знаєш певно, що Яків тебе любить? (Марко Вовчок, I, 1955, 213); Василь поплескав долонею по гарячому металу трактора. — Тепер усе піде по-іншому. Вже тепер можемо сказати цілком певно: плакали межі на куркульських ланах! (Олександр Довженко, I, 1958, 83); Що у нього не могло вилитися в слова, лише боліло, розпирало груди в німім жалю, друг його виповідав з натиском і жаром, ясно і певно (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 31); — У мене не витягнуть! — сказав батько певно, але ще й поверх піджака намацав рукою гроші (Андрій Головко, II, 1957, 120); // у знач. присудк. сл. — Коли так свідчите, то й оддаймо йому [Грицькові] гроші ції, — сказав Карпо. — Підемо всі втрьох до його, певніше воно й поважніше буде, як усі з їм говоритимемо (Борис Грінченко, II, 1963, 353); Він урядовець, лояльний урядовець. Він зараз доніс би в поліцію. Це певне... це зовсім певне... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 408); — Уже як стражник казав оте Омелькові, то то вже певно (Панас Мирний, IV, 1955, 374).
2. у знач. вставн. сл. Уживається для вираження можливості, ймовірності чого-небудь і відповідає знач. слів мабуть, очевидно. Ми заспівали, розійшлись.. Чи зійдемося ж знову? Чи заспіваємо коли? А може й те... Та де? Якими? І заспіваємо яку? Не тут і, певне, не такими! І заспіваєм не таку! (Тарас Шевченко, II, 1963, 240); Як не чесав [дід] волів, то, певно, майстрував коло старого ярма або коло старого плуга (Василь Стефаник, I, 1949, 112); Гортаючи старі свої папери, Що дивом вижили у дні війни, Натрапив я на книжку записну.. Собі самому нагади якісь, За того часу, певно, зрозумілі (Максим Рильський, II, 1960, 324).
3. у знач. вставн. сл. Уживається для підтвердження висловленої думки і відповідає знач. слів звичайно, напевно. — Але умова, Павле Макаровичу, — ви книжки не зачитуєте. — Ну, певно ж (Андрій Головко, II, 1957, 489); — Не виходить, Іване Володимировичу. Всі ваші морозостійкі сорти, виявляється от, — труба. — Де, на Уралі? А певно, померзнуть (Олександр Довженко, I, 1958, 490).
Ілюстрації
|
|
|
|
