Відмінності між версіями «Зжувати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Unnamed.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Unnamed.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[482x351 crew.jpg|x140px]] | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:482x351 crew.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
Версія за 20:02, 11 листопада 2021
Зжувати, зжую́, -єш, гл. Сжевать. Сим. 99.
Зміст
Сучасні словники
ЗЖУВАТИ, жую, жуєш, недок., перех. 1. Роздрібнювати, розминати їжу в роті. Саїд узяв скибку чорного, як земля, хліба, вкусив один невеличкий кусінь, жував, жував і не міг проковтнути (Н.-Лев., IV, 1956, 20); Біля жолобів стояли червоної масті корови, порозвішували вуха і зосереджено жували січений буряк (Чорн., Потік.., 1956, 200);//Стискати що-небудь у зубах, натискати на щось зубами. Юрко від нетерпіння гриз і жував цигарку (Коз., Вибр., 1947, 43); Гармоніст жує папіроску І підморгує хитро мені (Мал., Звенигора, 1959, 139); * Образно. Дніпр жував лугів зелену лапу, Лащивсь до Чернечої гори (Нех., Під.. зорею, 1950, 133).
Ілюстрації
|
|
|
|
