Відмінності між версіями «Знахарка»
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
[[Файл:Знахарка.png|міні|центр|Знахарка чаклує]] | [[Файл:Знахарка.png|міні|центр|Знахарка чаклує]] | ||
| − | == | + | ==Медіа== |
https://www.youtube.com/watch?v=vNddAMbiFIo | https://www.youtube.com/watch?v=vNddAMbiFIo | ||
Версія за 17:47, 10 листопада 2021
Знахарка, -ки, ж. = Знатниця. Од пристріту знахарка бере шклянку чи кухлик води, кида туди жарину, витира хворого сіллю, шпує тією водою і дає й хлиснути її. Ном. № 13927.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник української мови (1970-1980)
Жіночий рід до знахар, знахор, знахур - Людина, що лікує різними немедичними засобами, а також займається чаклуванням. Вже не одна дівчина од його чахла, не одна й до знахарки ходила, і зілля варили, і чарували, так нічого не вдіяли (Олекса Стороженко, I, 1957, 136); 95 процентів жінок [царської Росії] родили без усякої медичної допомоги, калічилися всякими бабкам-знахарками (Радянський суд на охороні прав.., 1954, 4); Від якогось часу корова схудла, не дає молока, не підпускає навіть до себе.. Коли покликали знахорку, вона шепнула одне лиш слово: відьма! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 263); Довго знахурка вишіптувала і над Хведором, і над воском, і над водою (Панас Мирний, III, 1954, 58). Див. [1]
Ілюстрації
Медіа
https://www.youtube.com/watch?v=vNddAMbiFIo
Див також
Знахар[2]
Мольфар [3]
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 645.
