Відмінності між версіями «Звінчатися»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 17: | Рядок 17: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Pukirev ner brak.jpg|x200px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Pukirev ner brak.jpg|x200px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Vinchanvukrcerkv 2020-1170x500.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
Версія за 20:52, 9 листопада 2021
Звінча́тися, -ча́юся, -єшся, гл. Обвѣнчаться. Я з дороги повернуся та й з тобою звінчаюся. Чуб. V. 62.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ЗВІНЧАТИСЯ, аюся, аєшся, недок. Вступати в шлюб за церковним обрядом. Чи всі ж тії та вінчаються, Що любляться та кохаються? (Українські народні ліричні пісні, 1958, 211); В церкві вінчалось разом десять пар молодих (Нечуй-Левицький, I, 1951, 18).(Словник української мови )
Звінча́ння = повінча́ння — одруження за церковним (іноді — нецерковним) обрядом; обвінча́ння, тобто накладання вінців на голови новоженців у церкві як освячення шлюбу; ритуал увібрав у себе і деякі народні звичаї (зв’язування рук, обмін обручками); ( Електронний словник ) ОДРУЖИ́ТИСЯз ким і без додатка (про чоловіка, жінку - взяти шлюб), на кому (тільки про чоловіка); ПОЖЕНИ́ТИСЯ, ПОЄДНА́ТИСЯ, СПАРУВА́ТИСЯ, ПОБРА́ТИСЯ, ПРИСТРО́ЇТИСЯ,ПОДРУЖИ́ТИСЯ,ОБКРУТИ́ТИСЯ,ПОШЛЮ́БИТИ(фольк).( Словник синонімів)
Ілюстрації
|
|
|
|
