Відмінності між версіями «Жилище»

Версія за 19:10, 8 листопада 2021

Жилище, -ща, с. Мѣсто жительства. Ото гайдамаки узяли того багатиря і понесли на своє жилище. Рудч. Ск. II. 147.

Сучасні словники

ВикипедиЯ — свободная энциклопедия (рус.)

ЖИЛИЩЕ — традиційна споруда (будівля) або природне укриття, пристосоване для проживання людини (сім'ї, кількох сімей) та деяких тварин. Житло може бути постійним, напівпостійним чи непостійним.

ЖИЛИЩЕ — місце проживання певної особи/ осіб (синонімічне слово - житло).

Етимологія

Слово «жилище» походить від російського слова «жить». В індоєвропейських мовах (і деяких мовах за межами індоєвропейського мовного ареалу) для позначення житла використовуються слова з давнім корінням hus/gus, haz/cas і dom. Слова з урахуванням зазначених морфем вживаються у значеннях житла як будівлі і водночас у значенні житла, залежно від контексту. Німецькі мови поділяють "hus" як будинок з його мешканцями, і "heim" ("ham", "home") як місце проживання, також мають слова на основі морфеми "dom", але в значенні культових споруд.

Історія

Люди використовують житло з часів первіснообщинного ладу. Спочатку це були різні печери, гроти та ін. Оскільки природні житла не могли задовольнити всі потреби древніх людей, почалося їх облаштування. Застосовувалося мощення житлових майданчиків каменем (наприклад, стародавня стоянка Ла Феррасі, печера Ель-Кастільо), кам'яні огорожі (Стоянка Ільська в Краснодарському краї), прості навали каменів, що також виконували функцію огорож (печера Вовчий грот у Криму). Найдавнішими жителями людей, що мешкали на рівнинах, служили землянки та курені.

Зміни клімату, похолодання, змушували людей все активніше займатися будівництвом житла. За первісної відсутності спеціальних інструментів, робочим матеріалом служили дерева, а також кістки тварин. Одне із найстаріших побудованих жител у світі датується приблизно 10-м тисячоліттям до н. е. і було зроблено із кісток мамонта; знахідку було зроблено у селі Межирич, неподалік Києва. Мабуть, житло було вкрите шкурами мамонта. Житло було виявлено у 1965 році селянином, що ривав льох, на глибині 2 м.

Житла у сучасному розумінні стали будувати, мабуть, з часів неоліту, але в різних місцях та в різних культурах житлове будівництво почалося у різний час. Так, ранні відомі неолітичні житла Стародавнього Єгипту відносяться до X тис.л. е., а Греції знайдено будівлі, створені близько 6000 років до зв. е. Житла в північних регіонах, з їх суворими зимами, житло є одним круглим або квадратним приміщенням з місцем для вогнища посередині і отвором для виходу диму нагорі. Іноді в такій оселі люди ночували разом зі своїми домашніми тваринами. У болгарському місті Стара-Загора є музей «Неолітичні житла» (болг.) рос., де представлені різні предмети домашнього начиння тієї епохи: перші печі для випікання хліба, ручні млини, керамічні судини та інші. У сухих і безлісих районах будувалися глинобитні, цегляні та саманні будівлі. У багатих лісом районах Європи та Азії зводили дерев'яні зрубні будинки.

У період Бронзового століття одними з поширених видів житла в Європі, як і раніше, залишаються вириті в землі. Разом з ними поширені наземні будинки, стіни яких будувалися з каменю або плетені з обмазкою глиною.

Деякі види жител (наприклад замки) в певні історичні періоди могли володіти тільки люди, які мали відповідне соціальне становище (наприклад дворяни). Спочатку, коли переважним видом діяльності було сільське господарство, будинки зазвичай будувалися невеликими групами (села, селища, села). Потім із розвитком ремесел поступово з'явилися міста.

Ілюстрації

Медіа

Трипільське житло

Палаци Вінницької області

Старый традиционный японский дом Минка.

Джерела та література

ВикипедиЯ — свободная энциклопедия (рус.)

Грінченко, Борис. Словарь української мови. Украинско-русский словарь