Відмінності між версіями «Клюкати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 13: | Рядок 13: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:C4ejleVWAAEFxoB.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:C4ejleVWAAEFxoB.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Hen-2670678 960 720.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|} | |} | ||
Версія за 17:29, 8 листопада 2021
Клюкати, -каю, -єш, гл. 1) Клевать. Якіл сів на дуба та й клюка. Мнж. 4. 2) Ниться (о пульсѣ). Вже жили не клюкають. Ном. № 8233. 8) Выпивать, пьянствовать. Клюкнули вже з ранку добри К. ЧР.
Сучасні словники
КЛЮКАТИ
1. перех. неперех., розм. Те саме, що клювати 1, 2; дзьобати.
2. неперех., перен., фам. Пити спиртні напої, напиватися до сп'яніння. Козак Мамай також умів клюкати й вихиляти.
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Джерела та література
https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BA%D0%BB%D1%8E%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8
