Відмінності між версіями «Приємний»
(Створена сторінка: '''Приємний, -а, -е. '''Пріятный. ''Романюки приємні люде. ''Каменец. у. ''Наче вітерець шелесне в...) |
(Додала додаткову інформацію про слово "приємний", споріднені слова, фото та відео матеріали.) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Приємний, -а, -е. '''Пріятный. ''Романюки приємні люде. ''Каменец. у. ''Наче вітерець шелесне в листі, така його була приємна й тиха мова. ''Г. Барв. 355. | '''Приємний, -а, -е. '''Пріятный. ''Романюки приємні люде. ''Каменец. у. ''Наче вітерець шелесне в листі, така його була приємна й тиха мова. ''Г. Барв. 355. | ||
[[Категорія:Пр]] | [[Категорія:Пр]] | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | '''ПРИЄ́МНИЙ''', а, е. | ||
| + | |||
| + | '''1.''' Який викликає задоволення, втіху, радість. Добре йти в годину гожу і нести, хоч і важку, а проте приємну ношу за плечима в рюкзаку (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 273); Вутаньці була приємною його увага, і коли воєнком з невимушеною чемністю попросив дозволу сісти, вона, зашарівшись, тільки кивнула в знак згоди (Олесь Гончар, II, 1959, 168); | ||
| + | |||
| + | // Який викликає насолоду. Взяв, знаєте, в пальці чудову сочисту сливу... і почув в роті приємний солодкий смак... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 225); Пахне від неї [Віри] річкою і ще чимсь духмяним, приємним (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 152); | ||
| + | |||
| + | // у знач. ім. приємне, ного, сер. Те, що викликає задоволення, втіху, радість. — Сват я без досвіду, бо ще ніколи цим не займався, але ви прийшли дуже вчасно: мені треба поїхати до Джантемира купити в нього кілька баранів, щоб підгодувати команду перед плаванням. Отже, з'єднаємо приємне з потрібним (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 374). | ||
| + | |||
| + | '''2.''' Який подобається; привабливий. На порозі, заклавши під фартух руки, стояла Ганна, і на її трохи здивованому обличчі грала приємна усмішка зачудовання (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 233); У нього був дуже приємний баритон (Олександр Довженко, I, 1958, 448); | ||
| + | |||
| + | // Який викликає симпатію. Дивлюсь на Освальда, і такий він мені приємний, щирий (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 53); Його приємне просте обличчя, обличчя робітника, було весь час спокійно задумливе (Юрій Яновський, II, 1958, 236). | ||
| + | |||
| + | '''Бути приємним до кого''' — бути прихильним, ласкавим. Тоді ми на «ти» з ним були. А Марина Петрівна теж така тоді приємна до мене була (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 87). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 610. | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Прмн1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Прмн2.jpeg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Прмн3.jpeg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| APEOVToX0No}} | ||
| + | ==Див. також== | ||
| + | ===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка=== | ||
| + | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A5%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%B8%D0%B9 Хороший]=== | ||
| + | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9C%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B4 Миловид]=== | ||
| + | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A1%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9 Славний]=== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 00:26, 8 листопада 2021
Приємний, -а, -е. Пріятный. Романюки приємні люде. Каменец. у. Наче вітерець шелесне в листі, така його була приємна й тиха мова. Г. Барв. 355.
Зміст
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПРИЄ́МНИЙ, а, е.
1. Який викликає задоволення, втіху, радість. Добре йти в годину гожу і нести, хоч і важку, а проте приємну ношу за плечима в рюкзаку (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 273); Вутаньці була приємною його увага, і коли воєнком з невимушеною чемністю попросив дозволу сісти, вона, зашарівшись, тільки кивнула в знак згоди (Олесь Гончар, II, 1959, 168);
// Який викликає насолоду. Взяв, знаєте, в пальці чудову сочисту сливу... і почув в роті приємний солодкий смак... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 225); Пахне від неї [Віри] річкою і ще чимсь духмяним, приємним (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 152);
// у знач. ім. приємне, ного, сер. Те, що викликає задоволення, втіху, радість. — Сват я без досвіду, бо ще ніколи цим не займався, але ви прийшли дуже вчасно: мені треба поїхати до Джантемира купити в нього кілька баранів, щоб підгодувати команду перед плаванням. Отже, з'єднаємо приємне з потрібним (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 374).
2. Який подобається; привабливий. На порозі, заклавши під фартух руки, стояла Ганна, і на її трохи здивованому обличчі грала приємна усмішка зачудовання (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 233); У нього був дуже приємний баритон (Олександр Довженко, I, 1958, 448);
// Який викликає симпатію. Дивлюсь на Освальда, і такий він мені приємний, щирий (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 53); Його приємне просте обличчя, обличчя робітника, було весь час спокійно задумливе (Юрій Яновський, II, 1958, 236).
Бути приємним до кого — бути прихильним, ласкавим. Тоді ми на «ти» з ним були. А Марина Петрівна теж така тоді приємна до мене була (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 87).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 610.
Ілюстрації
|
|
|
