Відмінності між версіями «Зранку»

Поточна версія на 23:19, 6 листопада 2021

Зранку, зрання, нар. = Зрана. Приходили люди зранку. Рудч. Ск. II. 168. Орав же я зрання до полудня, доки не прийшла на серденьку туга. Чуб. V. 157.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗРА́НКУ, присл.

1. У ранковий час; вранці. [Домаха:] Який славний вітрець зранку подихав, а тепер зовсім затих (Марко Кропивницький, II, 1958, 160); Невеличкий, старий пароплав, на який Леся сіла в Києві зранку, прибув до Канева надвечір (Микола Олійник, Леся, 1960, 189).

2. З ранкового часу, з самого ранку. Як побачив [писар] добру страву та ще з свіжою рибою, так і прийнявсь молотити, неначе ще нічого зранку і не їв (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 167); — Петре Петровичу, — сказав він учителю, — ось місця собі зранку не знаходжу (Юрій Яновський, II, 1954, 114). Зранку стояв темрявий день. Над санаторієм проходили дощі. (М. Хвильовий).

Онлайн-бібліотека словників української мови "ГОРОХ"

ЗРА́НКУ, присл.

1. На початку дня. Наступного дня зранку посеред замкового подвір'я простелив Олелько ряднину, поклав собі межи ніг гуску і заходився її скубати. (Ю. Винничук); Хтось .. повертав голову до ярів, де вже зранку починалося татакання кулеметів. (П. Загребельний)

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

Ранок