Відмінності між версіями «Маніжитися»
| Рядок 10: | Рядок 10: | ||
'''2.''' з ким, рідко. Те саме, що панькатися. ''Кат із нею [дівчиною], посадовить її на санки, тільки не біля себе, а на самім задку, — з їхнім братом не дуже треба маніжитися, а то ціни собі не складуть'' (Михайло Стельмах, I, 1962, 152). | '''2.''' з ким, рідко. Те саме, що панькатися. ''Кат із нею [дівчиною], посадовить її на санки, тільки не біля себе, а на самім задку, — з їхнім братом не дуже треба маніжитися, а то ціни собі не складуть'' (Михайло Стельмах, I, 1962, 152). | ||
| + | ===[https://goroh.pp.ua Онлайн-бібліотека словників української мови "ГОРОХ.UA" ]=== | ||
| + | '''МАНІ́ЖИТИСЯ''' жуся, жишся, недок., розм. | ||
| + | <br /> | ||
| + | '''1.''' Те саме, що [http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8 вередува́ти]. | ||
| + | ''– Зінько злегка застогнав. – Не маніжся! Не маленький! – гарикнув на його [нього] лікар.'' (Б. Грінченко). ''Він на сей раз нічого мені, тільки так застогнав болісно. Я не витерпів: – І чого б я ото маніживсь, – кажу.'' (А. Тесленко) ''– Я ліпше вам заспіваю іншої, – не став Тарас маніжитись. – Підпомагайте!'' (Василь Шевчук) ''Посилають за моїми бабою. А баба маніжаться: і ніколи їм, і роботи по горло, і не хочеться їм....'' (Г. Тарасюк) | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
Поточна версія на 22:14, 6 листопада 2021
Маніжитися, -жуся, -жишся, гл. Жеманиться; нѣжничать.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
МАНІЖИТИСЯ, жуся, жишся, недок., розм.
1. Поводитися манірно; маніритися. [Захарко:] Та то Домаха, може, з болісті? Хвора людина — треба вибачити!.. [Василь:] Дуже вже вона маніжиться! (Марко Кропивницький, II, 1958, 159); Гнат бере стакан в руки і так маніжиться, ніби тієї горілки зроду і не куштував: хмуриться, кривиться, одвертається (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 208).
2. з ким, рідко. Те саме, що панькатися. Кат із нею [дівчиною], посадовить її на санки, тільки не біля себе, а на самім задку, — з їхнім братом не дуже треба маніжитися, а то ціни собі не складуть (Михайло Стельмах, I, 1962, 152).
Онлайн-бібліотека словників української мови "ГОРОХ.UA"
МАНІ́ЖИТИСЯ жуся, жишся, недок., розм.
1. Те саме, що вередува́ти.
– Зінько злегка застогнав. – Не маніжся! Не маленький! – гарикнув на його [нього] лікар. (Б. Грінченко). Він на сей раз нічого мені, тільки так застогнав болісно. Я не витерпів: – І чого б я ото маніживсь, – кажу. (А. Тесленко) – Я ліпше вам заспіваю іншої, – не став Тарас маніжитись. – Підпомагайте! (Василь Шевчук) Посилають за моїми бабою. А баба маніжаться: і ніколи їм, і роботи по горло, і не хочеться їм.... (Г. Тарасюк)
Ілюстрації
|
|
|
|
