Відмінності між версіями «Хирлати»

Версія за 16:37, 5 листопада 2021

Хирлати, -лаю, -єш и хирляти, -ляю, -єш, гл. = Хиріти. Вх. Зн. 76. Хирляв півроку.... та й умер. ЕЗ. V. 32.

Сучасні словники

• ХИ́РІ́ТИ, хи́рі́ю, хи́рі́єш, недок.

1. Бути хворобливим, кволим; хворіти. Стоїть село. Невесело. На горі палати Почорніли. Князь хиріє, Нездужає встати (Шевч., II, 1963, 34); [Конон:] Робочих рук сила, а робота не завжди знаходиться.., а від того недоїдають, ходять у руб’ї та в дранті, хиріють і загибають (Кроп., III, 1959, 209); Через два роки.. такий з нього гарний хлопець став, що кому не скажеш, що це той плакса, що хирів, то й віри не йме (Стор., І, 1957, 215); // Погано рости (про рослини); в’янути, засихати. Так без роси, на спеці у пустині І хиріє, і в’яне вутлий цвіт! (Стар., Поет. тв., 1958, 62); Навколо жовтіє-таки, хиріє зелень (Ле, Міжгір’я, 1953, 231).

2. перен. Бути у стані загального погіршення; занепадати. Робота хиріла, не розгорнувшись, завмирала (Кач., II, 1958, 361);// Вести малозмістовне, безрадісне, пусте життя. Мандрівники кидали промінь свідомості у глухі закутки краю.. Молода їх жвавість підбадьорювала ту нечисленну інтелігенцію, що хиріла по селах без культурного товариства (Сам., II, 1958, 398).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 60.

• Хиріти, рію, єш, гл. Болѣть, хворать, хирѣть. Котл. Ен. ІІІ. 62. Хирітиме-хирітиме, та й умре. Ном. № 13925.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 398.

Ілюстрації

Джерела та література

http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%85%D0%B8%D1%80%D1%96%D1%82%D0%B8