Відмінності між версіями «Превелебний»
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Prevelebnyi31052021.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Prevelebnyi31052021.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| Рядок 30: | Рядок 31: | ||
http://sum.in.ua/s/prevelebnyj | http://sum.in.ua/s/prevelebnyj | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | ||
| − | [[Категорія:Слова | + | [[Категорія:Слова 2021 року]] |
Поточна версія на 21:29, 28 жовтня 2021
Превелебний, -а, -е. Высокопочтенный, высокодостойный, — главнымъ образомъ титулъ духовнаго лица. У Шевченка о козацкой радѣ: Превелебную громаду докупи скликали. Шевч. 233.
Зміст
Сучасні словники
1. перев. у сполуч. із сл. отець, пан і т. ін., церк. Титул єпископа. [Єпископ:] Ти кажеш, що Люцій був з Руфіпом у садку, як ти прийшла? [Прісцілла:] Так, превелебний отче (Леся Українка, II, 1951, 447); Розповідали тільки-но в колибі товариші, що в неділю у церкві і пан превелебний наклав анафему на опришків (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 291); Старшинував на тій раді сам превелебний владика, єпископ (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 120); // у знач. ім. превелебний, ного, чол. Те саме, що єпископ. — Чого ж гніватися превелебному? Земля церковна! Ми по закону правимо її (Михайло Стельмах, I, 1962, 411).
2. заст. Гідний великої поваги, пошани (часто при ввічливо-шанобливому звертанні до когось). У неділеньку у святую У досвітнюю годину У славному-преславному Місті в Чигирині Задзвонили в усі дзвони, 3 гармати стріляли, Превелебную громаду Докупи скликали (Тарас Шевченко, II, 1963, 158); Хвіртку часом лишали не замкненою на той випадок, щоб превелебний пан ректор міг пройти на будівництво (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 139); // Пов'язаний з вираженням великої поваги, пошани до кого-небудь. Ви [книжки] мені скарб найдорожчий, ви слава моя щонайбільша, Ви повсякчасна любов і раювання моє! Ви просвітили мене, превелебні дали мені титла, Шану вельможних людей подарували мені (Микола Зеров, Вибр., 1966, 377).
Ілюстрації
|
Медіа
Див. також
https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%B9
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 524.
