Відмінності між версіями «Згрібати»
(Створена сторінка: '''Згріба́ти, -ба́ю, -єш, '''сов. в. '''згребти, -бу, -бе́ш, '''''гл. ''Сгребать, сгресть. [[Категорія:...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Згріба́ти, -ба́ю, -єш, '''сов. в. '''згребти, -бу, -бе́ш, '''''гл. ''Сгребать, сгресть. | '''Згріба́ти, -ба́ю, -єш, '''сов. в. '''згребти, -бу, -бе́ш, '''''гл. ''Сгребать, сгресть. | ||
[[Категорія:Зг]] | [[Категорія:Зг]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua/ Академічний тлумачний словник української мови (1970-1980)]=== | ||
| + | |||
| + | 1. Гребучи чим-небудь, збирати в одне місце, докупи. У присмерку осінньої алеї Згрібають діти каштановий лист (Максим Рильський, I, 1960, 315); Вона знайшла сухої соломи, згребла її в купку під очеретяною стінкою і запалила (Борис Грінченко, I, 1963, 342). | ||
| + | |||
| + | 2. Гребучи, загрібаючи, прибирати, скидати звідки-небудь. Шмалій бережно згрібає решту монет зі столу, ретельно зашморгує калитку (Михайло Стельмах, I, 1962, 120); Посаджений восени часник сходить дуже рано, ледве розтане сніг. В цей час треба згребти перегній, солому або торф, що ними був укритий часник (Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 232); Згрібши із столу крихти, вийшов [Марко] надвір (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 95). | ||
| + | |||
| + | 3. тільки док., розм. Швидким рухом узяти, вхопити що-небудь у руку (руки), рукою (руками). От він пірнув на дно [моря], згріб в жменю глини (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 328); Згрібши квиток, кулею вилетів [сержант] на вулицю (Олесь Гончар, Дорога.., 1953, 36); | ||
| + | // Міцно схопити, обхопити кого-, що-небудь. Із-за спини в Юхима Шумило виступив і таки щось крикнув громаді. Але Юхим зразу рукою згріб його за плече й турнув з ґанку вниз (Андрій Головко, II, 1957, 309); Верткий, балакучий і дотепний красень згріб худенького Івана в обійми, закружляв ним по хаті (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 13). Див. [http://sum.in.ua/s/zghribaty] | ||
| + | |||
| + | ==Див також== | ||
| + | Гребти[http://sum.in.ua/s/ghrebty] | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 163. | ||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | http://sum.in.ua/ | ||
Версія за 16:19, 23 жовтня 2021
Згріба́ти, -ба́ю, -єш, сов. в. згребти, -бу, -бе́ш, гл. Сгребать, сгресть.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник української мови (1970-1980)
1. Гребучи чим-небудь, збирати в одне місце, докупи. У присмерку осінньої алеї Згрібають діти каштановий лист (Максим Рильський, I, 1960, 315); Вона знайшла сухої соломи, згребла її в купку під очеретяною стінкою і запалила (Борис Грінченко, I, 1963, 342).
2. Гребучи, загрібаючи, прибирати, скидати звідки-небудь. Шмалій бережно згрібає решту монет зі столу, ретельно зашморгує калитку (Михайло Стельмах, I, 1962, 120); Посаджений восени часник сходить дуже рано, ледве розтане сніг. В цей час треба згребти перегній, солому або торф, що ними був укритий часник (Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 232); Згрібши із столу крихти, вийшов [Марко] надвір (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 95).
3. тільки док., розм. Швидким рухом узяти, вхопити що-небудь у руку (руки), рукою (руками). От він пірнув на дно [моря], згріб в жменю глини (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 328); Згрібши квиток, кулею вилетів [сержант] на вулицю (Олесь Гончар, Дорога.., 1953, 36); // Міцно схопити, обхопити кого-, що-небудь. Із-за спини в Юхима Шумило виступив і таки щось крикнув громаді. Але Юхим зразу рукою згріб його за плече й турнув з ґанку вниз (Андрій Головко, II, 1957, 309); Верткий, балакучий і дотепний красень згріб худенького Івана в обійми, закружляв ним по хаті (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 13). Див. [1]
Див також
Гребти[2]
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 163.
