Відмінності між версіями «Згаяти»
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
'''Витратити марно, по-пустому (час); змарнувати.''' Виїжджала Мася на саму другу Пречисту; вибрала мати свято, щоб часу не згаяти (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 44); Більше як три місяці згаяв [Зінько], у тюрмі сидячи (Борис Грінченко, II, 1963, 483); | '''Витратити марно, по-пустому (час); змарнувати.''' Виїжджала Мася на саму другу Пречисту; вибрала мати свято, щоб часу не згаяти (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 44); Більше як три місяці згаяв [Зінько], у тюрмі сидячи (Борис Грінченко, II, 1963, 483); | ||
| − | // '''Провести, перебути якийсь час де-небудь. | + | // '''Провести, перебути якийсь час де-небудь.''' В'їхали в перше озерце, де колись неспокійно згаяли ніч (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 435); |
// ''рідко.'' '''Розтратити, занапастити''' (талан). І даючи тобі талан до ліри, Господь сказав: «Гляди — його не згай!» (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 306); | // ''рідко.'' '''Розтратити, занапастити''' (талан). І даючи тобі талан до ліри, Господь сказав: «Гляди — його не згай!» (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 306); | ||
Версія за 16:11, 23 жовтня 2021
Згаяти, -гаю, -єш, гл. О времени: по терять, пропустить. Не дооремо сьогодні, бо півдня згаяли, поки плуг поладнали поламався. Харьк.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник української мови (1970-1980)
Витратити марно, по-пустому (час); змарнувати. Виїжджала Мася на саму другу Пречисту; вибрала мати свято, щоб часу не згаяти (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 44); Більше як три місяці згаяв [Зінько], у тюрмі сидячи (Борис Грінченко, II, 1963, 483);
// Провести, перебути якийсь час де-небудь. В'їхали в перше озерце, де колись неспокійно згаяли ніч (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 435);
// рідко. Розтратити, занапастити (талан). І даючи тобі талан до ліри, Господь сказав: «Гляди — його не згай!» (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 306);
// Заповнити чим-небудь (час). Хлоп'ята, поснідавши і щоб чим згаяти, то згаяти час, задумали гратись у піжмурки (Панас Мирний, IV, 1955, 8); Тихішав у нас гомін, мов у дітей, що перед святом розповідають казку, щоб швидше згаяти час (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 48). Див. [1]
Див також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 511.
