Відмінності між версіями «Прикрість»
(Створена сторінка: '''Прикрість, -рости, '''''ж. ''1) Непріятность. ''Не роби прикрости. ''НВолын. у. ''Наче на прикріс...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Прикрість, -рости, '''''ж. ''1) Непріятность. ''Не роби прикрости. ''НВолын. у. ''Наче на прикрість матері Мася все водилась з ляхами та з ляхівками. ''Св. Л. 247. 2) Непріятный вкусъ. ''Ця горілка має прикрість. ''НВолын. у. | '''Прикрість, -рости, '''''ж. ''1) Непріятность. ''Не роби прикрости. ''НВолын. у. ''Наче на прикрість матері Мася все водилась з ляхами та з ляхівками. ''Св. Л. 247. 2) Непріятный вкусъ. ''Ця горілка має прикрість. ''НВолын. у. | ||
[[Категорія:Пр]] | [[Категорія:Пр]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/prykristj Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
| + | ПРИКРІСТЬ, рості, жін. | ||
| + | |||
| + | 1. Те, що викликає негативні емоції; неприємність. | ||
| + | |||
| + | — А! горенько наше: обіжають нас [мужики], говорять тобі прикрості, і нічого не вдієш.., — репетував о. Артемій (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 61); Щось тривожило його [Щорса]. Тільки Боженка в цю хвилину хвилювали свої прикрості, тому він не помітив душевного стану свого друга (Олександр Довженко, I, 1958, 179); Перегуда пильно глянув на обох і зрозумів, що, коли він робив звіт, тут сталася якась важка прикрість (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 334); Це був особливий день, повний прикростей і невдач (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 88); | ||
| + | |||
| + | 2. Почуття незадоволення в результаті якоїсь невдачі; досада. | ||
| + | |||
| + | Якщо здолаєш збагнути, як мені хотілося поїхати, то зрозумієш цілком мою прикрість (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 127); — Нічого я не чула, Петю, нічого не бачила. Отака прикрість... (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 189); Побачила себе [Ніна] раптом у своїй кімнаті й опам'яталась. Але від цього ще нестерпнішою стала вся прикрість того, що сталося (Олесь Донченко, V, 1957, 501). | ||
| + | Завдавати (завдати, робити, зробити, справляти, справити і т. ін.) прикрість кому — робити кому-небудь неприємність, ображати кого-небудь. — Як він про мене говорив? — визвірився Ауер і схопився з стільця. — Пане Ауер, я жінка і не можу вимовити. І вам не хочу прикрості завдавати (Хткняк, Тамара, 1959, 96); Ядзя помітила, що її терпкі слова зробили матері прикрість, і повела вже далі бесіду лагіднішим тоном (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 106). | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Історико-філософський факультет]] | ||
Версія за 16:42, 20 жовтня 2021
Прикрість, -рости, ж. 1) Непріятность. Не роби прикрости. НВолын. у. Наче на прикрість матері Мася все водилась з ляхами та з ляхівками. Св. Л. 247. 2) Непріятный вкусъ. Ця горілка має прикрість. НВолын. у.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПРИКРІСТЬ, рості, жін.
1. Те, що викликає негативні емоції; неприємність.
— А! горенько наше: обіжають нас [мужики], говорять тобі прикрості, і нічого не вдієш.., — репетував о. Артемій (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 61); Щось тривожило його [Щорса]. Тільки Боженка в цю хвилину хвилювали свої прикрості, тому він не помітив душевного стану свого друга (Олександр Довженко, I, 1958, 179); Перегуда пильно глянув на обох і зрозумів, що, коли він робив звіт, тут сталася якась важка прикрість (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 334); Це був особливий день, повний прикростей і невдач (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 88);
2. Почуття незадоволення в результаті якоїсь невдачі; досада.
Якщо здолаєш збагнути, як мені хотілося поїхати, то зрозумієш цілком мою прикрість (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 127); — Нічого я не чула, Петю, нічого не бачила. Отака прикрість... (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 189); Побачила себе [Ніна] раптом у своїй кімнаті й опам'яталась. Але від цього ще нестерпнішою стала вся прикрість того, що сталося (Олесь Донченко, V, 1957, 501).
Завдавати (завдати, робити, зробити, справляти, справити і т. ін.) прикрість кому — робити кому-небудь неприємність, ображати кого-небудь. — Як він про мене говорив? — визвірився Ауер і схопився з стільця. — Пане Ауер, я жінка і не можу вимовити. І вам не хочу прикрості завдавати (Хткняк, Тамара, 1959, 96); Ядзя помітила, що її терпкі слова зробили матері прикрість, і повела вже далі бесіду лагіднішим тоном (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 106).
