Відмінності між версіями «Промовляти»
(Створена сторінка: '''Промовля́ти, -ляю, -єш, '''сов. в. '''промовити, -влю, -виш, '''''гл. ''Говорить, проговорить, сказ...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Промовля́ти, -ляю, -єш, '''сов. в. '''промовити, -влю, -виш, '''''гл. ''Говорить, проговорить, сказать. ''Ой дівчинонька стиха промовляє, мене молодого як по серденьку крає. ''Лукаш. 128. ''Струна струні промовляє: нема краю тихому Дунаю. ''Чуб. V. 343. ''Стиха словами промовляє. ''ЗОЮР. І. 208. ''Дрібні сльози роню, слова не промовлю. ''Мет. ''Ой вийди, вийди, як виходила, промов словечко, як говорила. ''Чуб. V. | '''Промовля́ти, -ляю, -єш, '''сов. в. '''промовити, -влю, -виш, '''''гл. ''Говорить, проговорить, сказать. ''Ой дівчинонька стиха промовляє, мене молодого як по серденьку крає. ''Лукаш. 128. ''Струна струні промовляє: нема краю тихому Дунаю. ''Чуб. V. 343. ''Стиха словами промовляє. ''ЗОЮР. І. 208. ''Дрібні сльози роню, слова не промовлю. ''Мет. ''Ой вийди, вийди, як виходила, промов словечко, як говорила. ''Чуб. V. | ||
[[Категорія:Пр]] | [[Категорія:Пр]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | Адресувати кому-, чому-небудь свої слова, звертатися до когось, чогось із якимись словами. Поки я такії речі Промовляв до того снігу, Стрілив хтось, і з високості Впав додолу темний шуляк (Леся Українка, IV, 1954, 166); — Постій, Буланий! — промовив він до коня (Панас Мирний, I, 1954, 267); Іван ніжно погладив голуба і промовив до нього: — Не заблудиш, Сивко? Знайдеш? (Юрій Збанацький, Крил. гонець, 1953, 7); | ||
| + | Розповідати про що-небудь. — Браття, — говорив далі [бесідник], — я не вмію красно промовляти, але вповім вам таку ніби казку (Лесь Мартович, Тв., 1954, 183); | ||
| + | |||
| + | Викликати які-небудь думки, почуття. Ми — із мармуру, ми й з деревини, Тільки ж кожен удар промовля, Що усе на землі — для людини, Бо людина сама — це земля (Максим Рильський, I, 1960, 316); Каховка! Як багато промовляє це слово серцю радянського патріота (Радянська Україна, 22.IX 1950, 1); Але злото те нічого Не промовило мені! Ну, так знаю я й без того, Що кипіло ти в огні (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 183); — Ваш колишній учень, Остап Житній. Пам'ятаєте? Несподівані відвідини й полковницькі погони на О станових плечах, здавалось, промовили Докії Сергіївні більше, ніж назване прізвище (Олександр Підсуха, Віч-на-віч, 1962, 41); | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Історико-філософський факультет]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
| + | |||
| + | http://sum.in.ua/s/promovljaty | ||
Версія за 15:20, 20 жовтня 2021
Промовля́ти, -ляю, -єш, сов. в. промовити, -влю, -виш, гл. Говорить, проговорить, сказать. Ой дівчинонька стиха промовляє, мене молодого як по серденьку крає. Лукаш. 128. Струна струні промовляє: нема краю тихому Дунаю. Чуб. V. 343. Стиха словами промовляє. ЗОЮР. І. 208. Дрібні сльози роню, слова не промовлю. Мет. Ой вийди, вийди, як виходила, промов словечко, як говорила. Чуб. V.
Адресувати кому-, чому-небудь свої слова, звертатися до когось, чогось із якимись словами. Поки я такії речі Промовляв до того снігу, Стрілив хтось, і з високості Впав додолу темний шуляк (Леся Українка, IV, 1954, 166); — Постій, Буланий! — промовив він до коня (Панас Мирний, I, 1954, 267); Іван ніжно погладив голуба і промовив до нього: — Не заблудиш, Сивко? Знайдеш? (Юрій Збанацький, Крил. гонець, 1953, 7);
Розповідати про що-небудь. — Браття, — говорив далі [бесідник], — я не вмію красно промовляти, але вповім вам таку ніби казку (Лесь Мартович, Тв., 1954, 183);
Викликати які-небудь думки, почуття. Ми — із мармуру, ми й з деревини, Тільки ж кожен удар промовля, Що усе на землі — для людини, Бо людина сама — це земля (Максим Рильський, I, 1960, 316); Каховка! Як багато промовляє це слово серцю радянського патріота (Радянська Україна, 22.IX 1950, 1); Але злото те нічого Не промовило мені! Ну, так знаю я й без того, Що кипіло ти в огні (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 183); — Ваш колишній учень, Остап Житній. Пам'ятаєте? Несподівані відвідини й полковницькі погони на О станових плечах, здавалось, промовили Докії Сергіївні більше, ніж назване прізвище (Олександр Підсуха, Віч-на-віч, 1962, 41);
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
