Відмінності між версіями «Клект»
(Створена сторінка: '''Клект, -ту, '''''м. ''= '''Клекіт. '''''Клект злячий з під хмар чути. ''Ном. № 999. Категорія:Кл) |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Клект, -ту, '''''м. ''= '''Клекіт. '''''Клект злячий з під хмар чути. ''Ном. № 999. | '''Клект, -ту, '''''м. ''= '''Клекіт. '''''Клект злячий з під хмар чути. ''Ном. № 999. | ||
[[Категорія:Кл]] | [[Категорія:Кл]] | ||
+ | |||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | ===[http://sum.in.ua/s/klekt Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
+ | КЛЕКТ, у, чол., рідко. — те саме, що клекіт. Та жаби, всі в сітках турбот, На клект орлячий не зважали (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 27). | ||
+ | |||
+ | КЛЕ́КІТ, коту, чол. — дія за значенням клекотіти та звуки, утворювані цією дією. Орли-чорнокрильці літають, Клекотом звіра на кістки скликають (Панас Мирний, V, 1955, 264); Над головами летів якийсь птах з шумом, з клекотом (Андрій Головко, I, 1957, 270); Журавлиний линув клекіт (Терень Масенко, Сорок... 1957, 22); Хоч і як недалеко було від нас до нього, але за ревом та клекотом води ми не могли розібрати ані одного слова (Іван Франко, IV, 1950, 280); Задавлений плач, глухий болізний [болісний] клекіт у грудях вирвались з одкритих, смагою спалених уст (Панас Мирний, I, 1954, 360); На захід летіли мотори, і в небі стояв кулеметний клекіт (Петро Панч, В дорозі, 1959, 38); Вдалині лунав клекіт баталії між сухопутними арміями (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 9); Вони [молодиці] разом верещали, ґвалтували, лаялись. Клекіт у хаті був такий, що не можна було нічого розібрати (Нечуй-Левицький, II, 1956, 363). | ||
+ | |||
+ | * '''ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА | ||
+ | * Називний: клекіт клекоти | ||
+ | * Родовий: клекоту клекотів | ||
+ | * Давальний: клекотові, клекоту клекотам | ||
+ | * Знахідний: клекіт клекоти | ||
+ | * Орудний: клекотом клекотами | ||
+ | * Місцевий: на/у клекоті на/у клекотах | ||
+ | * Кличний: клекоте клекоти |
Версія за 13:14, 20 жовтня 2021
Клект, -ту, м. = Клекіт. Клект злячий з під хмар чути. Ном. № 999.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КЛЕКТ, у, чол., рідко. — те саме, що клекіт. Та жаби, всі в сітках турбот, На клект орлячий не зважали (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 27).
КЛЕ́КІТ, коту, чол. — дія за значенням клекотіти та звуки, утворювані цією дією. Орли-чорнокрильці літають, Клекотом звіра на кістки скликають (Панас Мирний, V, 1955, 264); Над головами летів якийсь птах з шумом, з клекотом (Андрій Головко, I, 1957, 270); Журавлиний линув клекіт (Терень Масенко, Сорок... 1957, 22); Хоч і як недалеко було від нас до нього, але за ревом та клекотом води ми не могли розібрати ані одного слова (Іван Франко, IV, 1950, 280); Задавлений плач, глухий болізний [болісний] клекіт у грудях вирвались з одкритих, смагою спалених уст (Панас Мирний, I, 1954, 360); На захід летіли мотори, і в небі стояв кулеметний клекіт (Петро Панч, В дорозі, 1959, 38); Вдалині лунав клекіт баталії між сухопутними арміями (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 9); Вони [молодиці] разом верещали, ґвалтували, лаялись. Клекіт у хаті був такий, що не можна було нічого розібрати (Нечуй-Левицький, II, 1956, 363).
- ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА
- Називний: клекіт клекоти
- Родовий: клекоту клекотів
- Давальний: клекотові, клекоту клекотам
- Знахідний: клекіт клекоти
- Орудний: клекотом клекотами
- Місцевий: на/у клекоті на/у клекотах
- Кличний: клекоте клекоти