Відмінності між версіями «Смух»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Смух, -ху, '''''м. ''Смушка, смушекъ. У Гребенки употреблено въ значеніи: мѣхъ звѣря. (Вовк) ''с...)
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Смух, -ху, '''''м. ''Смушка, смушекъ. У Гребенки употреблено въ значеніи: мѣхъ звѣря. (Вовк) ''сидить і сам собі радіє, що смух його огонь, мов літом сонце, гріє. ''Греб. 385. Ум. '''Смушок. '''Вас. 198.  
 
'''Смух, -ху, '''''м. ''Смушка, смушекъ. У Гребенки употреблено въ значеніи: мѣхъ звѣря. (Вовк) ''сидить і сам собі радіє, що смух його огонь, мов літом сонце, гріє. ''Греб. 385. Ум. '''Смушок. '''Вас. 198.  
 
[[Категорія:См]]
 
[[Категорія:См]]
 +
 +
СМУХ, у, чол.
 +
 +
1. Те саме, що смушок. Я вже, пані-брате, Дбаю не такі Бідним людям на одежу Смухи та нитки (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 114); І чого тільки тепер нема на ярмарку?! І кожухи нижче п'ят,.. і коротенькі, обшиті смухом кожушки (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 143); А кожух на тому Банді, Ну й кожух! ..Не жалів кравець — поставив Добрий смух (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 320).
 +
 +
2. розм. Густий волосяний покрив ссавців; шерсть. Звірюка ..Сидить [біля вогню] і сам собі радів, Що смух його Огонь, мов літом сонце, грів (Євген Гребінка, I, 1957, 71).

Версія за 22:36, 2 жовтня 2021

Смух, -ху, м. Смушка, смушекъ. У Гребенки употреблено въ значеніи: мѣхъ звѣря. (Вовк) сидить і сам собі радіє, що смух його огонь, мов літом сонце, гріє. Греб. 385. Ум. Смушок. Вас. 198.

СМУХ, у, чол.

1. Те саме, що смушок. Я вже, пані-брате, Дбаю не такі Бідним людям на одежу Смухи та нитки (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 114); І чого тільки тепер нема на ярмарку?! І кожухи нижче п'ят,.. і коротенькі, обшиті смухом кожушки (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 143); А кожух на тому Банді, Ну й кожух! ..Не жалів кравець — поставив Добрий смух (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 320).

2. розм. Густий волосяний покрив ссавців; шерсть. Звірюка ..Сидить [біля вогню] і сам собі радів, Що смух його Огонь, мов літом сонце, грів (Євген Гребінка, I, 1957, 71).