Відмінності між версіями «Свідка»
(Створена сторінка: '''Свідка, -ки, '''''ж. ''Свидѣтельница. Закр. Категорія:Св) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Свідка, -ки, '''''ж. ''Свидѣтельница. Закр. | '''Свідка, -ки, '''''ж. ''Свидѣтельница. Закр. | ||
[[Категорія:Св]] | [[Категорія:Св]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | СВІ́ДКА, и, ж., заст. Жін. до сві́док. | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 76. | ||
| + | |||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
| + | СВІ́ДОК, дка, чол. | ||
| + | |||
| + | 1. Людина, що була присутня при якій-небудь події, пригоді й особисто бачила що-небудь; очевидець. [Сидір:] У нас є свідки, що ти коней віддав злодіям! [Олекса:] Та бога ви побійтеся! Я вам десять свідків покажу, що в ту ніч, як у старшини коней покрадено, я був аж у Висці, на весіллі (Карпенко-Карий, I, 1960, 43); Після того як весняна повідь затопила хату Бондаря Тихона, в печі знайшли живого сома.. Бицик був свідком цієї події (Олесь Донченко, VI, 1957, 8); | ||
| + | // Сучасник і спостерігач чого-небудь. Старше покоління, свідок іншого життя, показувало ще на долонях мозолі від шаблі, піднятої в оборону народних і людських прав (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 334); Коли життя ти не учасник, А тільки свідок віддаля, — Дарма чекатиме прекрасних Від тебе подвигів земля (Максим Рильський, III, 1961, 85); | ||
| + | // Предмет, річ, що існували під час подій, які відбувалися безпосередньо на цьому місці або неподалік. Глянь з високості на сі піраміди! В них кожний камінь — проречистий свідок муки народу твого (Леся Українка, I, 1951, 254); Лавра [в Києві] — наш стародавній свідок виникнення і розвитку книгодрукування на Україні (Павло Тичина. III, 1957, 271); Голим віттям шурхотить об скло старий клен, свідок дзвінкої дитячої радості і юнацького змужніння (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 160). | ||
| + | |||
| + | 2. Особа, яку викликають до суду для посвідчення відомих їй обставин справи. Викликають свідків. Свідки доводять, що Гнат сварився з жінкою, вигнав її з хати, нахвалявся вбити (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 76); Суддя викликала свідків: усі були присутні, вставали на виклик у різних місцях зали і знову сідали (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 250). | ||
| + | |||
| + | 3. Особа, присутня при чому-небудь для офіційного підтвердження дійсності або правильності чогось. — Я ту [сюди] покличу писаря, вробимо контракт при свідках у нотарія [нотаріуса], і я вам зараз дам гроші (Іван Франко, III, 1950, 70); Наречені розписуються. До столу підходять свідки молодого і молодої (Народна творчість та етнографія, 6, 1967, 44). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 76. | ||
| + | |||
| + | ==Цікаві факти== | ||
| + | ===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]=== | ||
| + | Сві́док, жін., заст. сві́дка[1] — фізична особа, якій можуть бути відомі будь-які обставини, що мають значення для розслідування і вирішення кримінальної, адміністративної чи цивільної справи, і яка викликана для дачі свідчень. Зазвичай під словом «свідок» розуміють свідка в суді, проте це слово має ширше значення. У більш широкому сенсі свідок — це людина, яка була очевидцем якої-небудь події і готова про це свідчити. До виникнення писемності та писаних контрактів свідок був єдиною можливістю засвідчити будь-який юридичний факт. Свідок викликається в судове засідання спеціальним сповіщенням; ухилення від дачі показань, або дача завідомо неправдивих показань може стати підставою для його притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:1em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| https://barristers.org.ua/wp-content/uploads/2018/07/videoblocks_photo-resizer.ru_.png | ||
| + | |} | ||
Поточна версія на 18:49, 19 червня 2021
Свідка, -ки, ж. Свидѣтельница. Закр.
Зміст
Сучасні словники
УКРЛІТ.ORG_Cловник
СВІ́ДКА, и, ж., заст. Жін. до сві́док.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 76.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СВІ́ДОК, дка, чол.
1. Людина, що була присутня при якій-небудь події, пригоді й особисто бачила що-небудь; очевидець. [Сидір:] У нас є свідки, що ти коней віддав злодіям! [Олекса:] Та бога ви побійтеся! Я вам десять свідків покажу, що в ту ніч, як у старшини коней покрадено, я був аж у Висці, на весіллі (Карпенко-Карий, I, 1960, 43); Після того як весняна повідь затопила хату Бондаря Тихона, в печі знайшли живого сома.. Бицик був свідком цієї події (Олесь Донченко, VI, 1957, 8); // Сучасник і спостерігач чого-небудь. Старше покоління, свідок іншого життя, показувало ще на долонях мозолі від шаблі, піднятої в оборону народних і людських прав (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 334); Коли життя ти не учасник, А тільки свідок віддаля, — Дарма чекатиме прекрасних Від тебе подвигів земля (Максим Рильський, III, 1961, 85); // Предмет, річ, що існували під час подій, які відбувалися безпосередньо на цьому місці або неподалік. Глянь з високості на сі піраміди! В них кожний камінь — проречистий свідок муки народу твого (Леся Українка, I, 1951, 254); Лавра [в Києві] — наш стародавній свідок виникнення і розвитку книгодрукування на Україні (Павло Тичина. III, 1957, 271); Голим віттям шурхотить об скло старий клен, свідок дзвінкої дитячої радості і юнацького змужніння (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 160).
2. Особа, яку викликають до суду для посвідчення відомих їй обставин справи. Викликають свідків. Свідки доводять, що Гнат сварився з жінкою, вигнав її з хати, нахвалявся вбити (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 76); Суддя викликала свідків: усі були присутні, вставали на виклик у різних місцях зали і знову сідали (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 250).
3. Особа, присутня при чому-небудь для офіційного підтвердження дійсності або правильності чогось. — Я ту [сюди] покличу писаря, вробимо контракт при свідках у нотарія [нотаріуса], і я вам зараз дам гроші (Іван Франко, III, 1950, 70); Наречені розписуються. До столу підходять свідки молодого і молодої (Народна творчість та етнографія, 6, 1967, 44).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 76.
Цікаві факти
Матеріал з Вікіпедії
Сві́док, жін., заст. сві́дка[1] — фізична особа, якій можуть бути відомі будь-які обставини, що мають значення для розслідування і вирішення кримінальної, адміністративної чи цивільної справи, і яка викликана для дачі свідчень. Зазвичай під словом «свідок» розуміють свідка в суді, проте це слово має ширше значення. У більш широкому сенсі свідок — це людина, яка була очевидцем якої-небудь події і готова про це свідчити. До виникнення писемності та писаних контрактів свідок був єдиною можливістю засвідчити будь-який юридичний факт. Свідок викликається в судове засідання спеціальним сповіщенням; ухилення від дачі показань, або дача завідомо неправдивих показань може стати підставою для його притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.
Ілюстрації
|
