Відмінності між версіями «Лупесати»
(→Медіа) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 20: | Рядок 20: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Shmatok1.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Shmatok2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Shmatok3.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
|} | |} | ||
Версія за 11:12, 2 червня 2021
Лупеса́ти, -са́ю, -єш, гл. Лупить, облупливать, сдирать (кожу, кору, скорлупу). Желех. Вх. Зн. 34.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗДИРАТИ, аю, аєш, недок., ЗІДРАТИ і ЗДЕРТИ, здеру, здереш; мин. ч. зідрав, рала, ло і здер, ла, ло; наказ. сп. здери; док., перех.
1. Відділяти, знімати верхній шар чого-небудь. Рубали [мисливці] гострими ножами забитих тюленів і здирали з них шкури із салом (Микола Трублаїні, I, 1955, 147); Перед ним мовчки поставили чавунчик холодної картоплі.. Ковтав ту картоплю, ледь зідравши сяк-так лушпину (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 310).
2. Віддирати, відривати що-небудь прибите, приклеєне, прикріплене і т. ін. Здирала [ковалиха] з поламаних меблів шовк жовтий, червоний, блискучий (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 89); Ніхто, як він, не вміє здирати з вишень глей (Володимир Сосюра, I, 1957, 344); Написа не так-то легко було здерти, він був добре приклеєний до стовпа (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 16); // Зривати, знімати що-небудь повішене, одягнене, взуте і т. ін. Його повнолиця дружина, ніби туго набитий мішок, стояла на лаві і здирала з стін образи (Петро Панч, II, 1956, 91); Мелашка розлютувалась за своїх дітей, як вовчиця, кинулася до Мотрі й трохи не здерла з неї очіпка (Нечуй-Левицький, II, 1966, 379); — Дитину вбив [фашист] І одежу здер... Це страшно, — глухо сказав Вихор і похилив голову (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 344).
3. також без додатка, розм. Брати за що-небудь дуже високу плату. Хто ж вас, дівчатка, привітає? Хто пустить на ніч? Чи без сну Й без хліба вам отут стояти?.. Або здеруть тяжку ціну... (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 7); З нагоди «визволення», селян примусили «викупати» їх власні землі, причому здерли вдвоє і втроє вище від дійсної ціни на землю (Ленін, 17, 1949, 90); // діал. Пригнічувати, визискувати кого-небудь. Його боліло те, що ті владики держали своїх підданих, своїх одновірців, чи православних, чи уніатів, так само, як і польські шляхтичі, і так само здирали та поневіряли їх (Іван Франко, XVI, 1955, 425); По білих пролісках я йшла з тобою, і тямлю, як казав ти: — Втихне плач, і вбогих не здиратиме багач (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 102). ♦ Здирати (зідрати, здерти) шкуру (три шкури, десяту шкуру) див. шкура. Такий, що здере з [живого й] мертвого — про спритного хабарника. [Панас:] Бідові у нас були чиновники: там такі були, що й з мертвого здеруть! (Марко Кропивницький, I, 1958, 134); Хтось вивів Мар'яна в сіни і тихцем сказав: — Дай цьому дерилюду синеньку, бо він такий, що здере з живого й мертвого (Михайло Стельмах, I, 1962, 171).
4. тільки док. Очистити зерно від лузги. Просо, що зібрали, на пшоно зідрали (Василь Швець, Неспок. літо, 1959, 62).
Ілюстрації
|
|
|
