Відмінності між версіями «Жалкувати»
Рядок 40: | Рядок 40: | ||
'''1. Шукаємо мотивацію''' | '''1. Шукаємо мотивацію''' | ||
− | + | У людей, які живуть минулим, відсутні цілі і мотивація для їх досягнення. Замислимося над тим: що б ми хотіли ще встигнути зробити в цьому житті? Мотивація повинна бути | |
− | + | дуже привабливою, адже велика частина цілей не досягається саме із-за недостатньої мотивації. Коли ми почнемо робити конкретні кроки у напрямку до ваблячою мети, у нас | |
− | + | просто не залишиться часу на непотрібні спогади. | |
− | + | Але спочатку треба зрозуміти, що бажання, мрія і мета — різні поняття. Бажання і мрії зазвичай так і залишаються лише бажаннями і мріями, мета ж передбачає чітко розписані | |
− | + | дії на шляху до неї. Для цього складається дерево цілей. | |
− | + | Але, звичайно ж, рушійною силою обов’язково повинна бути сильна мотивація — настільки приваблива, щоб вона відвернула нас від думок про минуле. | |
'''2. Живемо тут і зараз''' | '''2. Живемо тут і зараз''' | ||
− | + | Головним принципом нашого життя ми повинні зробити фразу «Тут і зараз!». Особливо забывчивые можуть зробити собі плакат і повісити на видному місці. Як тільки думки | |
− | + | починають тікати в минуле, нагадуємо собі: «Я хочу бути щасливим тут і зараз!». | |
− | + | Як писав Пауло Коельо, ''життя перетвориться на справжнє свято, коли в ній не буде нічого, крім цього''. | |
'''3. Здійснюємо ритуали, які допоможуть розпрощатися з минулим''' | '''3. Здійснюємо ритуали, які допоможуть розпрощатися з минулим''' |
Версія за 01:53, 13 січня 2021
Жалкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) Сожалѣть, жалѣть. Возьми, а то будеш послі жалкувати. ЗОЮР. II. 45. Дав я тебе до школи, та й жалкую: між панськими дітьми і ти, бачу, нахапався панського духу. Левиц. І. 252.
2) — за ким, чим. Оплакивать кого, что, сожалѣть о потерѣ кого, чего. Вона жалкує ще й досі за змієм. Рудч. Ск. І. 129. І що то жалкували за ним і хазяїн, і всі! А що вже дівчата, так і міри нема. Кв. 287.
3) — на кого. Пенять, сѣтовать на кого. Живи ж, доню, в свою волю, так, як полюбила, не жалкуй на свою матку, що тебе згубила. Мет. 12. Не жалкуй, куме, на Бога: од квасу діти померли. Ном. № 933.
4) Жалѣть, беречь. Свого доброго та не жалкувать. Ном. № 10779.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ЖАЛКУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. неперех. Те саме, що жаліти 2. Жалкувала, що нікому їй розказати того усього, що охвицер [офіцер] казав батькові (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 319); Юнак жалкував, що не зможе на довгий час залишитися в тайзі (Олесь Донченко, III, 1956, 203); // за ким — чим, по кому — чому, про що, об чім, рідко. Відчувати душевний біль, журитися за ким-, чим-небудь, про когось — щось. Так та молодша [дочка] дуже за батьком жалкує (Українські народні казки, 1951, 185); І не втомлювався [Марчевський]. Не жалкував за втраченими недоспаними ночами (Юрій Бедзик, Полки... 1959, 133); // Відчувати каяття. О! вона не жалкуватиме, що покохала його... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 242); Як Арсен жалкував, що торкнувся цієї теми (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 249). ♦ Жалкувати на кого — бути незадоволеним ким-небудь; нарікати на когось. [Лукєрія Степанівна:] Ні на кого я так не жалкую, як на Марину, і досі плачусь на неї (Марко Кропивницький, II, 1958, 248); — Не жалкуй на старих та слабих (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 344).
2. перех. і без додатка. Те саме, що жаліти 1. Усі, хто знав її, жалкували молоду, тиху молодицю (Марко Вовчок, I, 1955, 366); До стебла все погоріло.. Посходились жалкувати, Жалю завдавати (Тарас Шевченко, II, 1953, 51).
3. перех., рідко. Те саме, що жаліти 3. Не Вовка, а Овець тут треба жалкувати! (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 134); Не жалкував старий у роботі Тимофія, а Дмитрові дозволяв спати до самого сходу сонця (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 269); Боєприпаси.. були розділені порівну між усіма мінометними підрозділами полку. Хома не жалкував. Хай усі користуються. Аби з толком (Олесь Гончар, III, 1959, 362)., ♦ Не жалкувати [своїх] ніг — те саме, що Не жаліти [своїх] ніг (див. жаліти). Попереду в'ється дорога, якою судилося йти, не жалкуючи ніг (Микола Упеник, Вітчизна миру, 1951, 51).
Ілюстрації
Медіа
7 Порад, Як Перестати Жити Минілим І Почати Жити Справжнім
Як навчитися жити справжнім моментом?
1. Шукаємо мотивацію У людей, які живуть минулим, відсутні цілі і мотивація для їх досягнення. Замислимося над тим: що б ми хотіли ще встигнути зробити в цьому житті? Мотивація повинна бути дуже привабливою, адже велика частина цілей не досягається саме із-за недостатньої мотивації. Коли ми почнемо робити конкретні кроки у напрямку до ваблячою мети, у нас просто не залишиться часу на непотрібні спогади.
Але спочатку треба зрозуміти, що бажання, мрія і мета — різні поняття. Бажання і мрії зазвичай так і залишаються лише бажаннями і мріями, мета ж передбачає чітко розписані дії на шляху до неї. Для цього складається дерево цілей.
Але, звичайно ж, рушійною силою обов’язково повинна бути сильна мотивація — настільки приваблива, щоб вона відвернула нас від думок про минуле.
2. Живемо тут і зараз Головним принципом нашого життя ми повинні зробити фразу «Тут і зараз!». Особливо забывчивые можуть зробити собі плакат і повісити на видному місці. Як тільки думки починають тікати в минуле, нагадуємо собі: «Я хочу бути щасливим тут і зараз!».
Як писав Пауло Коельо, життя перетвориться на справжнє свято, коли в ній не буде нічого, крім цього.
3. Здійснюємо ритуали, які допоможуть розпрощатися з минулим Наприклад:
Позбавляємося від речей, що нагадують про людину, якого пора забути; Коли зійдуть непрохані спогади, відкриваємо кран з водою і уявляємо, як вони спливають разом з нею. Закриваємо кран — перекриваємо дорогу спогадами; Описуємо свої емоції, пов’язані з минулим, які не залишають нас і не дають спокою, на папері, а потім спалюємо її, уявляючи, як всі вони випаровуються разом з димом.
4. Завершуємо відносини Ми схильні ідеалізувати минуле. Згадуємо старих знайомих, однокласників, однокурсників, і ці спогади зворушливі й сентиментальні. Ми подумки ведемо з ними бесіди, наче вони зовсім не змінилися за ці роки, і бажаємо зустрічі: кому-то хочемо сказати те, про що колись промовчали, комусь довести, що він багато втратив, відмовившись від нас, перед ким покрасуватися, яким прекрасним лебедем стала сіра мишка. Наша голова зайнята баченнями з минулого.
Ми шукаємо старих знайомих в соцмережах, домовляємося про зустріч або розмові по Скайпу — і ось бачимо перед собою абсолютно чужої людини, дуже далекого від сформованого у нас образу. Перші радісні хвилини змінюються розумінням того, що в цілому не цікаві ні йому, ні нам.
«Не зустрічайтеся з першою любов’ю, нехай вона залишиться такою — гострим щастям, або гострим болем, чи піснею, смолкшей за річкою», — писала поетеса Юлія Друніна. — …Не тягніться до минулого, не варто — все іншим здасться зараз…».
Але ця зустріч не була марною. Ми завершили незавершені відносини, позбулися ілюзій, полегшено зітхнули, знайшли внутрішній спокій і стали більше цінувати тих, хто зараз поруч з нами.
5. Выговорюємося Минуле може відпустити, якщо не тримати емоції в собі. Розповімо про те, що мучить і не залишає в спокої, близькому другові чи подрузі. Якщо поряд нікого немає, просто проговоримо наболіле вголос наодинці з самим собою — один раз, другий, третій. А на четвертий або п’ятий нам вже не захочеться повертатися до минулого.
6. Пропонуємо Ще один спосіб завершити незавершене дію — подумки пережити особливість ситуацію знову, тільки «зі щасливим кінцем». Немов у кіно, відмотаємо уявну кіноплівку тому і програємо ситуацію на свою користь: скажімо те, що не сказали, і зробимо те, що не зробили.
Цей спосіб підійде для людей з розвиненою уявою, які легко відновлять в пам’яті потрібну картинку, переймуться минулими емоціями і переконають себе в «правильному» варіанті.
7. Починаємо день з подяки Французький письменник-реаліст Гюстав Флобер говорив, що із-за минулого, яке ухопився за нас і не відпускає, вислизає сьогодення. Зосередимося на цьому, адже інакше від нас вислизне і саме життя. Почнемо день з спогадів, а з думками про те, чим потішить нас сьогоднішній день, про людей, які люблять нас і які потребують нашої любові, і з вдячності за те, що вони у нас є.
Див. також
Джерела та література
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 473.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 505.
https://busines.in.ua/7-porad-yak-perestaty-zhyty-mynulym-i-pochaty-zhyty-spravzhnim/