Відмінності між версіями «Димитися»

Версія за 03:02, 25 грудня 2020

Димитися, -млюся, -мишся, гл. Дымиться.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ДИМИТИСЯ і ДИМІТИСЯ, миться; мн. димляться; недок. Виділяти дим; тліти, виділяючи дим. До стелі з лампи довгий гніт димивсь (Іван Франко, X, 1954, 196); Над берегом димилися руїни снарядами запалених домів (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 372); // перен. Виділяти пару, давати випари. В одному [посуді] недопитий холонув чай, а в другому якась бура водиця димилася (Панас Мирний, III, 1954, 209); Вогунці проносились повз .. командира. У коней димилися гарячі ніздрі (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 112); Земля і дерева димілися ранішнім паром (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 586); // Підніматися клубками, стелитися (про хмари, туман). Десь над обрієм, над панськими будинками в лісі кипіли й димились хмари, чорні, як оксамит (Степан Васильченко, II, 1959, 324).

Ілюстрації

Медіа

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 278.

Зовнішні посилання