Відмінності між версіями «Підстрибувати»
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ||
| + | '''Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)''' | ||
| + | |||
| + | ПІДСТРИБУВАТИ, ую, уєш, недок. | ||
| + | |||
| + | 1. Робити невеликі стрибки вгору; підскакувати, підплигувати. Підстрибував [Власов] на носках (Панас Мирний, IV, 1955, 127); Вустимко злякано підстрибує на місці (Іван Багмут, Опов., 1959, 14); | ||
| + | // Злегка підлітати вгору від поштовхів, коливань і т. ін. Машина швидко котилася підмороженим степом, підстрибуючи на уторованому грейдері (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 12); | ||
| + | // Дуже здригатися, коливатися. Читати не можна було, руки тремтіли і літери підстрибували (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 7). | ||
| + | |||
| + | 2. Пересуватися або наближатися стрибками до кого-, чого-небудь. Дмитрик весело.. підстрибував по людних улицях міста (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 130); Глупої ночі,.. присідаючи й підстрибуючи,.. наблизилася до дірки людина (Остап Вишня, I, 1956, 262). | ||
| + | |||
| + | 3. тільки недок., перен., розм. Бути рухливим, добре почувати себе. — Возитиму вас на курорти, щоб до ста років підстрибували... (Юрій Яновський, II, 1954, 188). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 508. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 02:50, 25 грудня 2020
Підстрибувати, -бую, -єш, сов. в. підстрибну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Подпрыгивать, подпрыгнуть.
Сучасні словники
Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПІДСТРИБУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. Робити невеликі стрибки вгору; підскакувати, підплигувати. Підстрибував [Власов] на носках (Панас Мирний, IV, 1955, 127); Вустимко злякано підстрибує на місці (Іван Багмут, Опов., 1959, 14); // Злегка підлітати вгору від поштовхів, коливань і т. ін. Машина швидко котилася підмороженим степом, підстрибуючи на уторованому грейдері (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 12); // Дуже здригатися, коливатися. Читати не можна було, руки тремтіли і літери підстрибували (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 7).
2. Пересуватися або наближатися стрибками до кого-, чого-небудь. Дмитрик весело.. підстрибував по людних улицях міста (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 130); Глупої ночі,.. присідаючи й підстрибуючи,.. наблизилася до дірки людина (Остап Вишня, I, 1956, 262).
3. тільки недок., перен., розм. Бути рухливим, добре почувати себе. — Возитиму вас на курорти, щоб до ста років підстрибували... (Юрій Яновський, II, 1954, 188).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 508.
Ілюстрації
|
|
|
|
